Сторінка
3

Вдосконалення інституційних засад здійснення регіональної політики в Україні

Але, враховуючи негативний досвід минулого, реформу можна провадити лише тоді, коли буде створене її достатнє нормативно-правове, кадрове, фінансове та інформаційне забезпечення.

Для цього необхідно внести зміни до Конституції України, кількасот законів, прийняти низку нових законодавчих актів.

Крім того, запровадження реформи пов’язане з проведенням виборів до рад нових адміністративно-територіальних утворень.

Слід врахувати також необхідність розведення в часі цих і президентських виборів і головне – забезпечення консенсусної підтримки реформи основними політичними силами країни. Для вирішення зазначених проблем уявляється доцільним:1). Підготувати за участю Мінрегіонбуду та подати Верховній Раді України на затвердження законопроект “Про засади регіональної політики в Україні”, в якому передбачити:1.1. Офіційне тлумачення терміну “регіон”, який має позначати всі рівні адміністративно-територіальної системи України (мова може йти про макро-, мезо- та мікрорегіони).1.2. Формування інституційної системи розробки та реалізації державної регіональної політики, що враховує її міжвідомчий характер і адекватної її провідній ролі в досягненні стратегічної мети розвитку України.Це передбачає (за прикладом, зокрема, Нідерландів, Франції): А) створення Урядового комітету з питань регіональної політики (розвитку територій) на чолі з Прем'єр-міністром України. До складу комітету мають входити всі міністри, діяльність яких пов’язана з регіональним розвитком (розвитком територій);Б) створення Національної ради з регіонального розвитку (розвитку територій) при Міністрі регіонального розвитку та будівництва, до складу якої мають входити представники високого рівня відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, незалежні експерти. Основна функція Ради – проведення міжвідомчих консультацій з зазначених питань та підготовка узгоджених проектів рішень Урядового комітету.Аналогічні зазначеним в А) і Б) структурі доцільно сформувати і на рівні Автономної Республіки Крим, областей. В) розмежування повноважень в сфері розробки і реалізації державної регіональної політики між Мінекономіки і Мінрегіонбудом. Перше має відповідати за розроблення стратегій соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя. Друге – за розроблення схем планування територій, генеральних планів на всіх просторових рівнях (Автономна Республіка Крим, області, райони, населені пункти), загальну координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в розробці та реалізації державної регіональної політики.В зв'язку з цим заслуговує обговорення питання про зміну назви Міністерства – на Міністерство розвитку територій та будівництва.Доцільно також передати до сфери діяльності Міністерства питання державної політики та управління використанням несільськогосподарських земель.2) Відповідно скоригувати за участю Мінрегіонбуду законопроект “Про державне прогнозування та стратегічне планування в Україні”, передбачивши в ньому взаємопов'язану систему прогнозних і програмних документів, що охоплюють всі складові регіонального розвитку.3) На законодавчому рівні (наприклад, в змінах до Конституції України, в Законі України “Про основи внутрішньої та зовнішньої політики України”) сформулювати стратегічну мету розвитку країни.

З врахуванням вирішальної ролі людського капіталу в економічному поступі країни, в реалізації ціннісних орієнтирів суспільства, ця мета, на наш погляд, може співпадати з головною метою містобудування, яка визначена в Законі України “Про основи містобудування” і має полягати в створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища за стандартами розвинутих країн на всіх просторових рівнях.

Така багатомірна мета, яка охоплює всі сторони життя людини (природа, духовність, інформаційна та соціальна сфери, виробництво, інфраструктура) відображає у збалансованому вигляді базові соціальні, екологічні, економічні та політичні критерії розвитку суспільства.

Наявність вказаної мети забезпечує можливість підвищення системності необхідної для її реалізації законодавчої та управлінської діяльності, обґрунтування переліку та черговості розробки та прийняття законодавчих актів, змісту оперативної та стратегічної діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, визначення загального вектору розвитку всіх галузей економіки та цілеспрямування на її досягнення прогнозів і програм розвитку кожної з них, і, тим самим, “підказати” бізнесу найбільш привабливі для нього сфери та території інвестування.

4) Спираючись на чинну законодавчу базу, започаткувати в 2008 році під керівництвом Мінрегіонбуду попередні кроки для укрупнення низової ланки адміністративно-територіального устрою країни – сільських громад, яким надане конституційне право об’єднувати на договірній основі свої зусилля і фінансові ресурси для вирішення спільних проблем розвитку.

Такі об’єднання мають функціонувати за принципом «пробного шлюбу», переконуючись на власному досвіді у доцільності в подальшому злиття в єдину громаду в первісному або зміненому складі.

Якщо частина послуг районного рівня не зможе бути надана в певній укрупненій низовій адміністративно-територіальній одиниці, остання буде в змозі об’єднатись на договірній основі з аналогічними самостійними утвореннями для спільного вирішення таких проблем. Реалізуючи відповідні норми Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування України», нові громади зможуть на договірній основі передавати сусіднім містам частину власних бюджетних коштів для забезпечення свого населення відповідними послугами.

Для реалізації цих пропозицій необхідно у 2008-2009 рр. на основі містобудівної документації, відповідних соціологічних опитувань, громадських обговорень визначити сільські громади, які мають спільні проблеми розвитку, та стимулювати ці громади до консолідації для цього своїх зусиль, передбачаючи (починаючи з 2008 року) відповідні кошти в Державному бюджеті України.