Сторінка
2

Конкурентоспроможність територіальних громад

Інструментом для визначення конкурентоспроможності територіальних громад, як і у випадку визначення конкурентоспроможності країн, має бути рейтинг конкурентоспроможності. Зрозуміло, що ці рейтинги мають будуватися на основі відмінних показників. Призначенням рейтингу є проранжувати його учасників за єдиною методикою і на основі типового масиву даних щодо учасників рейтингу. Дані рейтингу є своєрідною діагностичною картою і дозволяють визначити місце кожного учасника серед інших, спонукають учасників з’ясувати причини свого відставання і, таким чином, спланувати заходи по їх усуненню.

Наведемо короткий опис двох найвідоміших рейтингів конкурентоспроможності країн, а саме рейтинг Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) та рейтинг Інституту розвитку менеджменту (ІРМ) з Лозанни.

У рейтингах оцінюються практично всі складові економічної системи: макроекономічна стабільність, підприємницьке середовище, стан інфраструктури, доступ до ресурсів, фінансові й фондові ринки, якість освіти та охорони здоров'я (не тільки в мегаполісах, а й у сільській місцевості), розвиток фундаментальних та прикладних наук тощо. Рейтинг за частиною кри­теріїв визначається на базі статистичної інформації, решта даних отри­мується за допомогою опитувань експертів. У рейтингу ВЕФ приблизно дві третини критеріїв оцінюються за допомогою опитування (решта - статистичні дані), тоді як рейтинг ІРМ надає перевагу статистичним даним (на них базуються дві третини критеріїв, за якими оцінюється конкурентоспроможність країн)[3]. Кожний з рейтингів базується більш ніж на 200 показниках, на основі яких обчислюються індекси рейтингування. Наприклад у методиці ВЕФ, це індекс глобальної конкурентоспроможності (ІГК) і індекс конкурентоспроможності бізнесу. При обчисленні ІГК країни розбиваються на три групи відповідно до рівня ВВП на душу населення. Для кожної з цих груп вага тих же самих факторів різна. В основі цього підходу лежать наступні міркування М.Портера: „Зі зростанням рівня доходів на душу населення, з одного боку, стає невигідним «просте» виробництво, оскільки, виграють ті, хто може швидко та гнучко пристосовуватися до мінливої кон'юнктури ринків, приваблюючи інвестиції; а з іншого - з'являються певні передумови для такого пристосування: більш освічені кадри, вища якість інституцій тощо. У найбагатших країнах матеріальне виробництво стрімко втрачає вигідність. Натомість високі доходи може забезпечити інноваційність у «чистому» вигляді, тобто здатність створювати нову інформацію, а також «витончена» організація бізнесу, необхідна для створення, відбору та впровадження інновацій. Крім того, багатші країни, на відміну від бідніших, характеризуються платоспроможним внутрішнім попитом на інновативні (зазвичай недешеві) товари та послуги”. ВЕФ-рейтинг 2007 року охоплював 125 країн світу, в яких анкетуванню підлягали 11 000 підприємств. ІРМ-рейтинг охоплює 46 країн. Два останніх роки Україна була учасником обох рейтингів. У ВЕФ-рейтингу за критерієм якості середовища діяльності бізнесу Україна посіла 81-е місце з 121, випередивши лише більшість бідних та найбідніших країн світу. А за якістю суспільних інститутів (органи влади та управління) 104-е місце з 125. У рейтингу ІРМ Україна посіла 46 місце з 55 прорейтингованих країн. Аналіз рейтингів, коментування результатів цього аналізу та певні висновки і рекомендації дані Радою конкурентоспроможності України у першому числі часопису „Монітор конкурентоспроможності” за 2007 рік.

Підходи до рейтингування територіальних громад

Методика рейтингування територіальних громад поки що в Україні відсутня. Метою обрахування рейтингів громад, як і у випадку рейтингування країн, є виявлення критичних відставань і вироблення на підставі цього заходів для їх усунення.

Зрозуміло, що інструмент рейтингування не слід і не можливо механічно переносити на територіальні громади в силу особливостей діяльності цих спільнот. Однією з таких особливостей є законодавство, відповідно до якого органи влади можуть робити тільки те, що передбачено законом. Другою особливістю є державна стратегія вирівнювання бюджетних надходжень громад. Існують і інші зовнішні для громад особливості, що впливають на стан справ у громадах.

При формуванні рейтингу конкурентоспроможності територіальних громад, як і у випадку побудови рейтингів країн, можуть також використовуватись два основних джерела інформації: статистика і опитування. Першу групу складають переважно інфраструктурні техноорієнтовані показники та демографічні дані. У другу групу входять людиноорієнтовані дані, що виникають в результаті опитування та анкетування[4]. Джерелом статистичної інформації по містах частково можуть слугувати щорічники „Основні соціально-економічні показники міст”, що видає Асоціація міст України та громад. Відмітимо, що статистика в силу зрозумілих обставин не доходить до малих територіальних громад: в малих громадах втрачається сама база формування статистичних показників. Таким чином, при побудові рейтингів для різних категорій населених пунктів слід враховувати, що по мірі зменшення чисельності населення у громадах зменшується роль статистичних техноорієнтованих показників і збільшується роль людиноорієнтованих показників, які є результатом опитування. Дійсно, чим більша за чисельністю спільнота, тим в більшій мірі у ній проявляються макрочинники і „працює” статистика.

Як і у випадку рейтингування країн за методикою ВЕФ, в якій країни поділяються на декілька груп, територіальні громади доцільно поділити на декілька категорій: обласні центри, міста обласного значення, районні центри, селища міського типу, села. Це пов’язано, перш за все, із різними підходами до формування бюджетів названих категорій населених пунктів та тим, що обласні та районні центри отримують відповідну статусну ренту. Наприклад, відрахування від податків підприємств, що зареєстровані у цих громадах, але працюють та розташовані на інших територіях. З національного рейтингу громад доцільно виключити 2 міста з особливим статусом: Київ відповідно до свого статусу отримує величезну столичну ренту, пов’язану із відрахуваннями у міський бюджет з податків підприємств, що діють по всій Україні, та окремими субсидіями для здійснення столичних функцій; Севастополь, як військово-морська база, де базуються флоти двох держав. Існують і інші причини для виділення різних категорій громад при рейтингуванні.