Сторінка
2

Компетентність депутатів місцевих рад як ресурс місцевого та регіонального розвитку

Виникає питання, чи спроможна існуюча державна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та службовців місцевого самоврядування в організаційному та фінансовому відношенні взяти на себе тягар просвітницької діяльності з багаточисельним депутатським корпусом? На це може бути тільки негативна відповідь. Національна Академія державного управління при Президентові України та її регіональні інститути забезпечують підвищення кваліфікації тільки службовців органів місцевого самоврядування I-IV категорій. Регіональні центри підвищення кваліфікації охоплюють контингент працівників сфери місцевого самоврядування інших категорій: новообраних сільських, селищних голів; заступників селищних та міських голів, які займаються вирішенням питань надання житлово-комунальних послуг; працівників апаратів районних рад; начальників відділів управлінь економіки виконкомів міст обласного значення; керівників кадрових служб та головних бухгалтерів, спеціалістів організаційних відділів міськвиконкомів та, в деяких випадках, спеціалістів окремих галузей місцевого господарства. Таким чином, державною системою навчання охоплена незначна частина персоналу органів місцевого самоврядування. Депутатський корпус фактично залишається поза увагою державної системи навчання, окрім мізерної частини депутатів, які очолюють бюджетні та деякі інші комісії місцевих рад. При цьому в регіональних центрах використовуються переважно короткотермінові семінари з обмеженої тематики, яка не покриває всіх предметів відання органів місцевого самоврядування, особливо галузеві проблеми.

На наш погляд, ефективне розв'язання цих проблем має відбутись на основі пошуку та утвердження нової інституціональної моделі підвищення рівня кваліфікації депутатського корпусу та консультативної підтримки рішень місцевої ради. Це питання обговорювалося учасниками в ході дискусій круглого столу “Розробка стратегій навчання посадових осіб місцевого самоврядування”[2]. В. Кравченко, представляючи інтереси Асоціації міст та громад України (АМУ), висунув ідею щодо розробки загальнонаціональної концепції розвитку системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування, справедливо посилаючись на неадекватність вже існуючої державної системи навчання потребам місцевого самоврядування в цілому, в тому числі його представницьких органів. На його думку, головними засадами цієї концепції мають бути відокремлення навчання державних службовців від навчання службовців органів місцевого самоврядування, впровадження механізму ринкової конкурентоспроможності та передача функцій управління АМУ (під цим слід розуміти такі напрямки діяльності як формування державного замовлення на підготовку та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, координацію діяльності установ, організацій, що беруть участь у професійному навчанні посадових осіб місцевого самоврядування, науково-методичне забезпечення тощо), а в подальшому Конгресу місцевих та регіональних влад України.

Зазначений процес відокремлення де-факто вже відбувається. Сьогодні поширюється тенденція заснування навчальних закладів державної та комунальної форми власності, які не входять до системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування. Так наприклад, Академія муніципального управління була створена ще у квітні 1995 року. Це державний вищий навчальний заклад, який відповідно до Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів для органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій. Вінницьким міськвиконкомом нещодавно створена школа місцевого самоврядування, в якій навчаються 130 осіб із студентської та учнівської молоді. Однак, заснування подібних закладів знову ж таки не в змозі задовольнити потреби в навчанні представницьких органів самоврядування. Тому подібні інновації заслуговують на увагу та підтримку, проте на цій основі неможливо вирішити у повному об'ємі проблему підвищення рівня компетентності місцевих політиків.

Таким чином, ситуація, що склалась, зобов'язує суб'єктів муніципального поля діяльності визначитись щодо стратегічних підходів до її розв'язання. Один із них полягає у створенні інституту відповідальності політичних партій за професійну підготовку політиків місцевого рівня. Україна може скористатися досвідом європейських країн, де взагалі не створюються спеціальні навчальні структури для просвітницької роботи з депутатським корпусом. Так, наприклад, у Швеції відповідальність за підготовку місцевих політиків відповідно до діючого законодавства покладена на політичні партії. Представницькі органи місцевого та регіонального рівнів мають право надавати фінансову та іншу підтримку партіям, які представлені в цих органах, які, в свою чергу, можуть спрямовувати кошти в тому числі й на підготовку партійних лідерів[3]. Навчальні та консультативні послуги надаються, як правило, приватними консалтинговими компаніями.

Другий стратегічний підхід полягає у створенні муніципального консалтингу як інституції, яка може гнучко поєднати окремі навчальні форми з наданням консалтингових послуг як для представницьких так і виконавчих органів місцевого самоврядування. Поступовий розвиток муніципального консалтингу з часом має задовольнити ту частину попиту, яку не охоплено державною системою. Формування інституту консультування в сфері місцевого самоврядування є загальнонаціональною справою, яку треба розпочинати з розроблення Концепції формування і розвитку муніципального консалтингу за участю представників центральних органів влади і недержавного сектору, в першу чергу, тієї його організованої частини, яка професійно надає консультації органам місцевого самоврядування. В концепції має бути описана конфігурація інституційних суб'єктів муніципального консалтингу, обґрунтована актуальність його формування як стратегічно важливої недержавної інституції місцевого та регіонального розвитку, окреслені основні напрямки державної підтримки формування муніципального консалтингу як складової державної муніципальної і регіональної політики[9].