Сторінка
3

Етика та консультаційна діяльність в контексті розвитку місцевого самоврядування

Консультант має утримуватися від надання професійних послуг, що не відповідають його кваліфікації або перевищують його рівень компетентності. вимірами професіоналізму та поваги до клієнта стають скрупульозність, ретельність, акуратність та пунктуальність. Оскільки до консультанта звертаються як до людини найбільш обізнаній в певній проблемі, він має постійно дбати про своє професійне зростання, розвиток та оновлення професійних знань та навичок.

Ще однією із етичних основ професії консультанта є конфіденційність. Незалежно від того, скільки часу пройшло з моменту надання послуг та того, чи продовжуються стосунки із клієнтом, консультант має зберігати конфіденційність інформації, яка стала відомою йому під час консультування та не використовувати її у приватних інтересах або інтересах третіх осіб. В кодексах професійної етики консультантів спеціально проговорюються випадки, коли інформація може бути розголошена – коли цього вимагає закон, коли на це є дозвіл клієнта тощо.

Професіоналізм ґрунтується на бажанні надати якісні послуги, принести користь клієнтам. Для цього консультанти мають бути налаштовані на партнерські відносини з замовниками послуг, вміти вибудовувати основані на довірі ефективні комунікації, створити доброзичливу атмосферу взаємодії. Консультант повинен вміти виявити незадоволеність клієнта та вчасно скоригувати його більш ретельним поясненням своєї позиції, коректною, чесною по відношенню до клієнта, бездоганною професійною поведінкою тощо. Цьому сприятимуть й глибокий аналіз проблеми, стосовно якої здійснюється консультування, пропозиція реалістичних способів її вирішення, розгляд альтернативних шляхів розв’язання поставлених завдань.

В середовищі консультантів активно обговорюється проблема відповідальності, в тому числі моральної відповідальності за реалізацію клієнтами консультативних порад. Ставлення до цієї проблеми неоднозначне. Безумовно, на консультантів має покладатися певна відповідальність, особливо тоді, коли ними не були враховані суттєві ризики втілення тих чи інших консультативних проектів, або коли було приховано інформацію про можливі труднощі, не визначені альтернативи тощо. Однак, саме замовник відповідає за своє рішення скористатися тими чи іншими порадами, звернутися до того чи іншого консультанта, застосувати ті чи інші способи реалізації порад.

Нами розглянуті лише деякі етичні проблеми консультативної діяльності, які, безумовно, потребують подальшого обговорення та оформлення в етичних кодексах українських консультантів.

Сформованість консультативної мережі для органів місцевого самоврядування дозволить останнім отримувати якісні послуги, що базуються на етично обґрунтованій поведінці консультантів, та одержувати консультації щодо впровадження етичних стандартів, вирішення професійних етичних проблем в царині місцевого самоврядування.

Список використаної літератури:

1. Українські інтелектуали: погляд із сьогодення. Збірник статей. – К.: Дельта, 2006. – 232с.

2. Управленческое консультирование: Путеводитель по профессии: В 2 т. / Под ред. М. Кубра: Пер. с нем. 2-е изд., перераб. – М.: Интерэксперт, 1992.

3. Crosthwaite J. Moral expertise: A problem in the professional ethics of professional ethicists//Bioethics. – Oxford, 1995. – Vol.9, № 5. – P.361-379.