Сторінка
2

Етика та консультаційна діяльність в контексті розвитку місцевого самоврядування

Процес етичної експертизи іноді стає складним для самих експертів —етиків через складність, суперечливість, “закритість” проблеми. Це спонукає до мобілізації не лише професійних, інтелектуальних ресурсів експерта, але й часто до складних духовних особистісних пошуків. За такої ситуації виникає необхідність розширити коло суб’єктів етичного дискурсу, залучити до нього професіоналів-практиків з їхнім знанням контекстів та специфіки професійних проблем, громадян, на яких направлені професійні зусилля спеціалістів, а також науковців, релігійних діячів, управлінців, журналістів тощо. Кордони професії розмикаються не лише для обговорення етичних ракурсів суспільно значимих питань професії, але й для громадського контролю за діяльністю професіоналів.

Експерти із питань етики можуть бути задіяними в обговоренні проблем, що виникають в професійній діяльності, в двох іпостасях: як незалежні консультанти та як члени офіційних комісій. Більш оптимальним вважається залучення етиків до складу офіційної комісії, оскільки в цьому випадку етик має вільний доступ до необхідної інформації та можливість брати активну участь в процесі вироблення рішень з врахуванням морального ракурсу.

Консультант зазвичай перебуває в ситуації невизначеності, соціальної ризикованості, конфліктності. протягом своєї діяльності в організації консультант отримує нову інформацію про членів організації, відкриває нові нюанси відносин, ініціює дії, що впливають на зміну стосунків. Все це накладає на нього особливу професійну та людську відповідальність за надані поради, за їх конструктивне етичне навантаження й вимагає від представників консалтингу не лише професійної компетентності, але й моральної зрілості. Це актуалізує проблеми професійної етики самих консультантів.

Так, у відносинах консультантів з представниками органів місцевого самоврядування суттєву роль відіграють особисті та професійні етичні цінності консультантів. Від консультанта очікується вміння тонко відчути внутрішньо-організаційні етичні проблеми та проблеми взаємодій із громадою, здатність вибудувати відносини довіри із замовниками послуг, виваженість, етична чутливість й тактовність у наданні порад щодо впливу на людські відносини, жорстка установка на збереження конфіденційної інформації тощо.

М.Кубр серед основних особистісних якостей консультанта з питань управління виокремлює етику і чесність, тобто:

· щире бажання допомогти іншим;

· виняткова чесність;

· здатність усвідомити границі власної компетентності;

· здатність визнавати помилки й витягати уроки з невдач.

Однак етичні компоненти містяться й в інших виділених науковцем якостях консультанта:

· здатність розуміти людей і працювати з ними (повага до думки інших людей, терпимість; здатність завойовувати довіру і повагу, ввічливість і гарні манери, уміння вести спілкування);

· інтелектуальна й емоційна зрілість (стабільність у поводженні і діях; незалежність у висновках; здатність протистояти тискові ззовні і справитися з фрустрацією і непевністю; здатність діяти врівноважено й у спокійній об'єктивній манері; самоконтроль у всіх ситуаціях; гнучкість і здатність до адаптації до мінливих умов);

· особиста напористість й ініціатива (потрібний ступінь самовпевненості; здорове честолюбство, мужність, ініціатива і самовладання в дії [2].

Крім того, потенційно консультант може стикатися із серйозними конфліктами інтересів (між приватними інтересами та інтересами замовника послуг, між інтересами різних замовників тощо), зловживати інформацією, яка стала йому відомою під час виконання послуги, провокувати недобросовісну конкуренцію, братися за реалізацію замовлень, які не відповідають рівню його професіональних знань та навичок.

Ринок консультаційних послуг в Україні знаходиться в зародковому стані. В цій ситуації існує небезпека відсутності, невизначеності, розмитості уявлень консультантів про професійну етику, що підриватиме авторитет інституту консультування. Світовий досвід свідчить: щоб попередити укладення негативного образу консультантів, щоб утвердити свій високий професійний статус, представники цієї сфери діяльності зазвичай об’єднуються в асоціації, професійні союзи.

Ціллю існування асоціації є забезпечення та гарантування високого професійного рівня надання послуг та професійно-етичної поведінки своїх членів. Для цього виробляються кваліфікаційні вимоги до членів асоціацій, створюються професійно-етичні кодекси та розробляються механізми їх підтримки (професійно-етичне навчання, пропагування кращих зразків професійної поведінки, механізми контролю за дотриманням етичних стандартів професії, контролюючі органи асоціації тощо). Об’єднуючись в асоціації, консультанти створюють професійне комунікативне середовище, яке призводить до формування професійної корпоративної культури та функціонування репутаційного контролю професіоналів.

В цьому контексті повністю підтримуємо думку В. Козловського, стосовно того, що соціальний статус експерта і результати його роботи засвідчують власне здатність вписуватися в професійну корпорацію експертів. Фахівець стає експертом тоді, коли приймає рішення чітко дотримуватись корпоративних чеснот і правил. Лише наявність у фахівця таких “чеснот” зумовлює ефективність виконання ним соціальної ролі експерта. Увійшовши в “департамент експертів”, фахівець отримує можливість і спроможність грати за чітко визначеними правилами в оркестрі, який виконує складну соціальну партитуру” [1,80].

Етичні кодекси можуть створюватися й асоціаціями консультантів, й окремими консалтинговими організаціями. Кодекси виступають суттєвими елементами інфраструктури регулювання та саморегулювання консалтингових послуг. В них фіксуються такі важливі етичні стандарти консультаційної діяльності, як професіоналізм, чесність, надання достовірної інформації про свій минулий досвід та професійні спроможності, необхідність глибокого вникання в ситуаційний контекст проблеми, забезпечення довірливих відносин з клієнтами, збереження конфіденційної інформації, запобігання конфлікту інтересів, протидії зловживанням експертним знанням, постійне професійне вдосконалення тощо.

важливою етичною вимогою до консультантів виступає професіоналізм, обов’язковими складовими якого є компетентність, незалежність, об’єктивність, безпристрасність. Зовнішній або внутрішній тиск, упередженість, стереотипність сприйняття не повинні впливати на точність оцінок та порад консультанта.