Сторінка
3

Етика та консультаційна діяльність в контексті розвитку місцевого самоврядування

Етичні кодекси можуть створюватися й асоціаціями консультантів, й окремими консалтинговими організаціями. Кодекси виступають суттєвими елементами інфраструктури регулювання та саморегулювання консалтингових послуг. В них фіксуються такі важливі етичні стандарти консультаційної діяльності, як професіоналізм, чесність, надання достовірної інформації про свій минулий досвід та професійні спроможності, необхідність глибокого вникання в ситуаційний контекст проблеми, забезпечення довірливих відносин з клієнтами, збереження конфіденційної інформації, запобігання конфлікту інтересів, протидії зловживанням експертним знанням, постійне професійне вдосконалення тощо.

важливою етичною вимогою до консультантів виступає професіоналізм, обов’язковими складовими якого є компетентність, незалежність, об’єктивність, безпристрасність. Зовнішній або внутрішній тиск, упередженість, стереотипність сприйняття не повинні впливати на точність оцінок та порад консультанта.

Консультант має утримуватися від надання професійних послуг, що не відповідають його кваліфікації або перевищують його рівень компетентності. вимірами професіоналізму та поваги до клієнта стають скрупульозність, ретельність, акуратність та пунктуальність. Оскільки до консультанта звертаються як до людини найбільш обізнаній в певній проблемі, він має постійно дбати про своє професійне зростання, розвиток та оновлення професійних знань та навичок.

Ще однією із етичних основ професії консультанта є конфіденційність. Незалежно від того, скільки часу пройшло з моменту надання послуг та того, чи продовжуються стосунки із клієнтом, консультант має зберігати конфіденційність інформації, яка стала відомою йому під час консультування та не використовувати її у приватних інтересах або інтересах третіх осіб. В кодексах професійної етики консультантів спеціально проговорюються випадки, коли інформація може бути розголошена – коли цього вимагає закон, коли на це є дозвіл клієнта тощо.

Професіоналізм ґрунтується на бажанні надати якісні послуги, принести користь клієнтам. Для цього консультанти мають бути налаштовані на партнерські відносини з замовниками послуг, вміти вибудовувати основані на довірі ефективні комунікації, створити доброзичливу атмосферу взаємодії. Консультант повинен вміти виявити незадоволеність клієнта та вчасно скоригувати його більш ретельним поясненням своєї позиції, коректною, чесною по відношенню до клієнта, бездоганною професійною поведінкою тощо. Цьому сприятимуть й глибокий аналіз проблеми, стосовно якої здійснюється консультування, пропозиція реалістичних способів її вирішення, розгляд альтернативних шляхів розв’язання поставленої задачі.

В консультаційному середовищі активно обговорюється проблема відповідальності, в тому числі моральної відповідальності, консультантів за реалізацію клієнтами консультаційних порад. Ставлення до цієї проблеми неоднозначне. Безумовно, на консультантів має покладатися певна відповідальність, особливо тоді, коли ними не були враховані суттєві ризики втілення тих чи інших консультаційних проектів, або коли було приховано інформацію про можливі труднощі, не визначені альтернативи тощо. Однак, саме замовник відповідає за своє рішення скористатися тими чи іншими порадами, звернутися до того чи іншого консультанта, застосувати ті чи інші способи реалізації порад.

Нами розглянуті лише деякі етичні проблеми консультаційної діяльності, які безумовно потребують свого подальшого виявлення, обговорення та оформлення в етичних кодексах українських консультантів.

Сформованість консультаційної мережі для органів місцевого самоврядування дозволить останнім отримувати якісні послуги, що базуються на етично обґрунтованій поведінці консультантів, та одержувати консультації щодо впровадження етичних стандартів, вирішення професійних етичних проблем в царині місцевого самоврядування.

Список використаної літератури

1. Українські інтелектуали: погляд із сьогодення. Збірник статей. – К.: Дельта, 2006. – 232с.

2. Управленческое консультирование: Путеводитель по профессии: В 2 т. / Под ред. М. Кубра: Пер. с нем. 2-е изд., перераб. – М.: Интерэксперт, 1992.

3. Crosthwaite J. Moral expertise: A problem in the professional ethics of professional ethicists//Bioethics. – Oxford, 1995. –Vol.9, № 5. –P.361-379.