Сторінка
6

Стан справ та події 2007 року в сфері місцевого та регіонального розвитку

Для узгодження позицій щодо законодавчого врегулювання нагальних пи­тань соціально-економічного розвитку України створювались спільні парламентсь­ко-урядові робочі групи. Останні працюють, зокрема, аби представити узгодже­ну позицію Кабінету Міністрів України з питань реалізації державної політики на пленарних засіданнях Верховної Ради України, в її комітетах, депутатських фракціях і групах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року №323 були утворені Міністерство регіонального розвитку та будівництва України і Міністерство з питань житлово-комунального господарства України. Метою їх діяльності стало забезпечення формування та реалізації державної регіональної політики, політики в сфері будівництва, розв'язання проблем, пов'язаних з житлово-комунальним господарством.

За дев'ять місяців свого існування міністерства намагалися активно впливати на процеси, які відбуваються у сфері місцевого та регіонального розвитку. Проте брак часу, що пов'язано з політичною нестабільністю, техногенними та природними катастрофами, які останнім часом набули регулярного характеру, не дали повною мірою згаданим міністерствам реалізувати свій потенціал.

Інші центральні органи виконавчої влади

На сьогодні важливим органом державної влади, який впливає на процеси місцевого та регіонального розвитку залишається Міністерство фінансів. Саме тут вирішу­ються питання про розмір і черговість надання регіонам коштів з державного бюджету. При цьому позицію Міністерства в спілкуваннях з регіонами формує традиційна проблема браку коштів. Натомість навіть заплановані й відповідно схвалені заходи середньо- та довгострокового характеру часто стають жертвами ситуації з поточним наповненням казни.

Загалом елементи місцевих та регіональних функцій і відповідні підрозділи є фактично в кожному галузевому міністерстві.

2.5. Запровадження імперативного мандата для місцевих рад.

12 січня 2007 року Верховною Радою України з ініціативи фракції БЮТ був прийнятий, а потім підписаний Президентом України Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад" від 12 січня 2007 року (так званий "закон про імперативний мандат для місцевих рад").

Принциповою новацією, що запроваджена зазначеним Законом, є механізм дострокового припинення повноважень депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної в місті ради без рішення як виборців, так і відповідної ради у разі відкликання його політичною партією (виборчим блоком політичних партій), за виборчими списками якої його обрано (частина 1, п.1; частина 2, п.1 Закону № 602-V).

Певна частина експертів висловлює щодо цього деякі застереження. Вони звертають увагу на те, що згідно з статтею 5, частиною 2 Конституції України " .єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування". У відповідності з статтею 141, частиною 1 Конституції України депутати місцевих рад обираються жителями (тобто, виборцями). Партії, фактично, лише пропонують виборцям кандидатури, або списки кандидатур для голосування. За аналогією, вони були б вправі лише ініціювати відкликання депутатів виборцями. Таким чином, пропоноване Законом № 602-V відкликання депутатів безпосередньо керівними органами політичних партій з будь-яких підстав виглядає таким, що не має правової логіки, і суперечить зазначеним положенням Конституції України.

В Зверненні Правління Асоціації міст України та громад до Президента України вказувалося, що запровадження такого механізму відкликання депутатів місцевих рад "призведе до посилення корпоративного тиску на депутатів місцевих рад, які (будуть) змушені дотримуватися лінії партійного керівництва, не враховуючи при цьому інтереси виборців". Крім того, як свідчить парламентська практика, інколи саме керівництво партії радикально змінює свої політичні орієнтири, а окремі депутати від цієї партії продовжують дотримуватися своїх зобов'язань перед виборцями.

Серед підстав для відкликання депутата політичною партією передбачені, зокрема, й "інші підстави, встановлені вищим керівним органом політичної партії, за виборчим списком якої він був обраний депутатом" (стаття 1, пункт 2, частини 3, 4, 5 пропонованої редакції статті 7 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" та в декількох інших місцях тексту Закону № 602-V). Однак передбачення в законі таких невизначених чітко підстав створює широкі можливості для сваволі партійного керівництва стосовно місцевих депутатів.

Недостатньо визначеними є і додаткові підстави, запроваджені Законом № 602-V для відкликання депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим – зокрема, "незадовільне виконання депутатських обов'язків"; "порушення норм етики і моралі", тощо (стаття 1, пункт 2, частина 2 пропонованої редакції статті 7 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим"). Такі формулювання підстав допускають неоднозначне їх тлумачення і неоднакове застосування.

Як зазначалося і в Зверненні Асоціації міст України та громад, "даний Закон суттєво змінює принципи, визначені в законах України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” та „Про статус депутатів місцевих рад”, за якими депутати місцевих рад обиралися та працюють вже майже рік, а відповідно до ст. 58 Конституції України закон не має зворотної дії в часі".

Викликає сумніви також передбачена Законом № 602-V норма, згідно з якою порядок вступу депутата до депутатської фракції або виходу з неї має визначатися не регламентом відповідної ради, а рішеннями вищих керівних органів кожної з партій, представники яких представлені у відповідній раді. Ця норма, фактично, забезпечила пряме втручання керівництва політичних партій в організацію роботи обраних виборцями представницьких органів, створила умови для неоднаковості прав депутатів одного й того ж органу, обраних за списками різних партій.

2.6. Запровадження щорічного Європейського тижня місцевої демократії.

Наприкінці травня 2007 року 14 сесія Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи прийняла резолюцію № 238 з пропозиціями про проведення в країнах Європи Європейського тижня місцевої демократії.

На підтримку цієї резолюції та з нагоди 10-ї річниці ратифікації Україною ЄХМС Президент України 27 вересня видав Указ про запровадження в нашій країні щорічного проведення Європейського тижня місцевої демократії в жовтні, в тиждень, що включає 15 жовтня – дату відкриття для підписання ЄХМС в 1985 році.