Сторінка
1

Житомирська область – економічний потенціал району

Житомирщина – земля прадавня, древлянська, житницька. Розкинулась вона довкола Житомира, знаного з часів Київської Русі, міста, що відзначило свій одинадцятивіковий ювілей. Цей край чудовий будь-якої пори року, та особливо привабливий влітку, коли пишним золотим колоссям вкриваються його поля, синім килимом стелиться льон. Куди не кинь оком – зачаровує багатобарвне вбрання мальовничої поліської природи.

Та не лише ланами й лісами багата область, її скарби сховані й глибоко в надрах землі. Тут видобувають граніти, ільменіти, кварцити, мармур, вугілля . А якої краси самоцвіти! Дивитися на них не можна без захоплення.

В області зосереджені значні потужності з виробництва фарфоро-фаянсового посуду, лляних тканин, панчішно-шкарпеткових виробів, льоноволокна, металорізальних верстатів, пиломатеріалів, паперу, хімічних волокон та ниток.

В умовах структурної перебудови економіки впровадження бізнесу є нелегкою справою. Поступово підприємства області стабілізують свою роботу, а половина з них нарощують обсяги виробництва. Послідовно здійснюється реформування аграрного сектора.

Економічний потенціал Житомирщини має можливості для різнопланового ділового партнерства.

З метою створення сприятливого інвестиційного клімату, 3 грудня 1999 року прийнятий Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області". Пільгові умови забезпечуються як для національного, так і для іноземного інвестора. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСТІ ТА ЇЇ ГЕОГРАФІЧНОГО РОЗТАШУВАННЯ

Територія, яку займає область, з давніх-давен заселена людиною, про що свідчать численні археологічні пам'ятки палеоліту. Виявлено залишки ранньопалеолітичної Житомирської стоянки, якій понад 100 тис, років.

У добу неоліту (VI-IIІ тис. до н.е.) на території Житомирщини було відомо понад 40 неолітичних поселень.

На початку нашої ери слов'янські племена вже заселяли всю територію області. На північ від Тетерева, в басейні річок Ужа та Случа в IV-VII ст. жила група слов'янських племен, яка вважалася безпосереднім предком відомого з літописів племені древлян. Найдавнішим містом і водночас резиденцією князів у древлянській землі був згаданий під 946 роком Іскоростень (нині Коростень).

З утворенням феодальної держави – Київської Русі, древлянська земля однією з перших увійшла до її складу. У 907 році древляни брали участь у переможному поході Київського князя Олега на Візантію.

Наприкінці XIII і на початку XIV ст. землі області увійшли до Литовського великого князівства. За Люблінською унією 1569 року, якою було оформлено об'єднання Литовського князівства з шляхетською Польщею у федеративну державу, територія Житомирської області в складі Правобережної України потрапила під владу Польщі.

Після Третього поділу Польщі (1795 р.) переважна частина території області увійшла до складу Волинської губернії, центром якої з 1804 року став Житомир.

Область утворена 22 вересня 1937 року. Розташована в центральній частині Східно-Європейської рівнини, на півночі Правобережної України. Площа області 29,9 тис. м2, що складає 4,9% території України. За своїми розмірами область входить до числа найбільших в Україні і поступається лише чотирьом областям: Одеській, Дніпропетровській, Чернігівській та Харківській. Вона більша за площею таких країн, як Вірменія, Албанія, Ізраїль, Кіпр, Ліван. У цілому по Україні за площею посідає 5 місце.

Довжина області із заходу на схід 170 км, із півночі на південь – 230 км. Вона розташована у двох природних зонах. Північна її частина – у зоні Полісся, південна – у межах лісостепу.

На півночі області підноситься Словечансько-Овруцький кряж, утворений з докембрійських кварцитів. Найвища точка його сягає 316 метрів над рівнем моря.

Клімат помірно континентальний – з теплим вологим літом і м'якою хмарною зимою. Середня температура: літня – +18,5°С, зимова – -5,5°С. Середньорічна кількість опадів – 753 мм. На території області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Усі ріки належать до басейну Дніпра. Найбільші ріки в межах області: Тетерів – 247 км, Случ – 194 км, Ірпінь – 174 км, Ірша – 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них – Чорне, Куп'є, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке – розташовані в басейні річки Уборть.

Область має кордон з Республікою Білорусь довжиною 280 км, в основному з Гомельською областю. На кордоні розташовано 2 пункти переходу – Майдан-Копищанський в Олевському і Виступовичі в Овруцькому районах. Крім цього, є пункти пропуску на залізничних станціях в Овручі і Коростені та авіаційний – у селищі міського типу Озерне Житомирського району. Область межує з Київською, Вінницькою, Хмельницькою, Рівненською областями України.

Завдяки вигідному географічному положенню і розгалуженій мережі автомобільних шляхів та залізниць область має зручне транспортне сполучення з Києвом, Львовом, Ужгородом, Харковом, Одесою, Мінськом, Москвою, Санкт-Петербургом, а також країнами Східної та Центральної Європи, Відстань від Житомира до Києва залізницею – 165 км, шосейною дорогою – 131 км.