Сторінка
9

АПК України

Найвища концентрація поголів'я великої рогатої худоби в Правобережному Лісостепу і на заході Поліської зони. Основні породи корів в Україні — симентальська (Лісостеп, східне Полісся), лебединська (Чернігівська, Сумська, Харківська обл.), білоголова українська і чорно-ряба (Полісся і частково Лісостеп), сіра українська (Кіровоградська, Дніпропетровська, Полтавська, Харківська, Луганська обл.), бура карпатська (Карпати), червона степова (Степ).

Свинарство — друга за значенням і кількістю продуктивної худоби галузь тваринництва. Свинарство розміщене в усіх природно-економічних зонах. Розміщення галузі визначається станом і характером кормової бази. Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства, в районах вирощування картоплі, цукрового буряка, фуражного зерна, а також в районах переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості, де для відгодівлі свиней використовують відходи відповідного виробництва. Найбільша концентрація поголів'я свиней в Поліссі і Лісостепу, особливо в Рівненській, Черкаській, Київській, Хмельницькій, Вінницькій областях. В

Поліській і Лісостеповій зонах галузь має м'ясо-сальний напрям, у Степу — сальний. У приміських АПК переважає м'ясний напрям. Основні породи свиней — велика біла, що найбільше поширена в Поліссі, Лісостепу і на півночі степової зони; українська біла степова — у Степу, а також степова ряба, миргородська, довговуха біла та ін.

Серед галузей продуктивного тваринництва виділяється птахівництво. Важливим фактором його розміщення є орієнтація на споживача. Тому найвища концентрація поголів'я птиці спостерігається в приміських АПК. Висока концентрація спостерігається також в Лісостепу і в Степу, де птахівництво орієнтується на виробництві зерна (концентрованих кормів). В Україні налічується близько 150 млн. голів птиці, 90% з яких становлять кури.

Вівчарство має допоміжне значення, за винятком спеціалізованих господарств та господарств у гірських місцевостях. Найбільша концентрація поголів'я овець і кіз в степових та передгірських районах. В степу воно має вовняний напрям, в Лісостепу і Поліссі — м'ясо-вовняний.

висновки

За останні роки у сільськогосподарському виробництві України значно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилася родючість ґрунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва. Зменшення поголів'я худоби досягло критичної межі при значному зниженні його продуктивності.

Небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технологічного парку, а відсутність фінансових коштів для здійснення ремонтно-відновлюваних робіт лише погіршує його стан. Для досягнення рівня технологічних потреб не вистачає десятків тисяч різних технічних засобів. Поряд з цим різко погіршилося забезпечення галузей АПК висококваліфікованими кадрами.

У перспективі з метою подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі України поряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи та розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається посилення державного регулювання щодо фінансового стану підприємств.

Здійснення аграрної реформи в Україні повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращання зберігання сільськогосподарської продукції. З цією метою в програмних документах щодо проведення аграрної реформи передбачається:

- формування ринку землі та нерухомості, запровадження системи іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників;

- фінансування організаційних заходів щодо здійснення аграрної реформи на регіональному рівні, післяприватизаційна підтримка розвитку реформованих господарств, створення спеціалізованої картингової інфраструктури щодо інформаційного забезпечення;

- розвиток мережі інфраструктури сервісного обслуговування, заготівель, оптової торгівлі;

- формування ринків матеріальних ресурсів і капіталу;

- ефективне використання наявного земельного фонду;

- реформування соціальної сфери села та розбудови її інфраструктури.

У найближчій перспективі будуть здійснені ефективні заходи щодо охорони земель, запровадження ґрунтозахисних систем землеробства.

Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства потребує значного звільнення обсягів їх виробництва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. На сьогодні екстенсивний шлях розвитку сільського господарства практично вичерпався. Тому у подальшому він може здійснюватися лише на основі широкомасштабного впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації засобів механізації.

Література

1. Безгулий В.В., Козинець С.В., “Регіональна економіка України і світу”:Посібник.- К.:Видавничий центр “Академія”, 2002.-216с.

2. ”Географічна енциклопедія України”.-К.: “Українська енциклопедія”-Т.1-1989; Т.2-1990;Т.3-1993.

3. Жук М.В. “Комерційні відносини України”: Підручник.-Чернівці:Рута 2003.-576с.

4. Жук М.М., Круль В.П. “Розміщенняпродуктивних сил і економіка регіонів України”:Навчальний посібник.-Чернівці:Рута 2002.-293с.

5. Заболоцький Б.Ф. “Розміщення продуктивних сил України”: Національна макроекономіка:Посібник.-К.:Академвидав, 2002.-368с.

6. Заставний Ф.Д. “Географія України”-Львів: Світ,2000.-360с.

7. Іщук С.І. “Розміщення продуктивних сил”. К.: Вид. 4-е, доп.-Європ,2002.-216с.

8. “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”:Підручник/За”,КОО ред.

В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюк В.Ф.Семенова.-6-е вид., випр.-К.:Т-во “Знання”,2004.-350с.

9. “Розміщення продуктивних сил України”.: Підручник/За ред. Є.Ф.Качана.-К.: Вища шк.,1998.-375с.

10. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. “Економічна і соціальна географія України

з основами теорії”.-К.: “Знання”,КОО, 2004.-280с.

11. “Соціально-економічна географія України”.:Навч. Посібник/За ред. Проф. Шаблія О.І. Вид. Друге,перероб. І доп.-Львів: Світ,2000.-680с.

12. “Хрестоматія з географії України”.: Посібник для вчителя/За ред. П.О.Масляка,

П.Г.Шищенко,К.: Генеза,2003.-448с.

13. Войнаренко М., Рябчинська Л. “Цінова політика держави та її вплив на механізм формування витрат агропромислового комплексу”, // Економіст, грудень № 12,2003р.-28-32с.