Сторінка
6
Методом зниження ризику серйозних втрат служить диверсифікованість портфеля, тобто придбання певного числа різних цінних паперів. Ризик знижується, коли капітал розподіляється між безліччю різних цінних паперів. Диверсифікованість зменшує ризик за рахунок того, що можливі невисокі доходи по одним цінним паперах будуть компенсуватися високими доходами по інших паперах. Мінімізація ризику досягається за рахунок включення в портфель цінних паперів широкого кола галузей, не зв'язаних тісно між собою, щоб уникнути синхронності циклічних коливань їхньої ділової активності. Оптимальна величина - від 8 до 20 різних видів цінних паперів.
Розглядаючи питання про створення портфеля, інвестор повинен визначити для себе параметри, якими він буде керуватися.
1. Вибрати оптимальний тип портфеля. У цьому випадку можливі два типи портфеля:
а) портфель, орієнтований на переважне одержання доходу за рахунок відсотків і дивідендів;
б) портфель, спрямований на переважний приріст курсової вартості вхідних у нього інвестиційних цінностей.
2. Оцінити прийнятне для себе сполучення ризику й доходу портфеля й відповідно визначити питома вага портфеля цінних паперів з різними рівнями ризику й доходу. Це завдання випливає із загального принципу, що діє на фондовому ринку: чим більше високий потенційний ризик несе цінний папір, тим більше високий потенційний доход вона повинна мати, і, навпаки, чим вірніше доход, тим нижче ставка доходу. Дане завдання зважується на основі аналізу обігу цінних паперів на фондовому ринку: в основному здобуваються цінні папери відомих акціонерних товариств, що мають гарні фінансові показники, зокрема розмір статутного капіталу.
3. Визначити первісний склад портфеля. Залежно від інвестиційних цілей вкладника можливе формування портфеля, що пропонує більший або менший ризик. Виходячи із цього, інвестор може бути агресивним або консервативним. Агресивний інвестор - інвестор, схильний до високого ступеня ризику. У своїй інвестиційній діяльності він наголошує на придбання акцій. Консервативний інвестор - інвестор, схильний до меншого ступеня ризику. Він здобуває в основному облігації й короткострокові цінні папери.
4. Вибрати схему подальшого керування портфелем.
Перший варіант. Кожному виду цінного папера приділяється певна фіксована вага в загальному кошику, що залишається постійним протягом останнього часу. У зв'язку з тим, що на фондовому ринку відбуваються коливання курсової вартості цінних паперів, необхідно періодично переглядати склад портфеля таким чином, щоб зберегти обрані співвідношення різних інвестиційних цінностей.
Другий варіант. Інвестор дотримується гнучкої шкали ваг цінних паперів у загальному кошику. Спочатку портфель формується виходячи з певних вагових співвідношень між цінностями. Надалі вони переглядаються залежно від результатів аналізу фінансової ситуації на ринку й очікуваних змінах кон'юнктури попиту.
Третій варіант. Інвестор активно використає ф'ючерсні контракти з індексами для зміни складу портфеля, ф'ючерс, або ф'ючерсний контракт, - це двосторонній договір, по якому покупець зобов'язується прийняти, а продавець поставити "зазначене в контракті кількість продукції за ціною, установленої при висновку угоди на певну, майбутню дату. Використання ф'ючерсів зручно при керуванні більшими портфелями. Вони застосовуються насамперед інституційними інвесторами. Наприклад, фінансовий менеджер прийшов до висновку, що необхідно збільшити в портфелі частку облігації. Тоді він продає ф'ючерсний індексний контракт із акціями й купує ф'ючерсний індексний контракт із облігаціями. Із часом можуть мінятися інвестиційні цілі вкладника, що веде до зміни складу портфеля. Перегляд портфеля зводиться до визначення співвідношення прибутковості й ризику вхідних у нього паперів[12].
За результатами аналізу приймається рішення про можливий продаж якої-небудь інвестиційної цінності. Цінний папір, як правило, продається, якщо:
- вона не принесла очікуваний доход і немає надії на його ріст у майбутньому;
- вона виконала покладену на неї функцію;
- з'явилися більше ефективні шляхи використання фінансових коштів.
Практична частина:
Задача 1
В цілях покращення стану своєї дебіторської заборгованості, підриє мство «Х1» вирішило використати частковий банківський факторинг і звернулося в банк з пропозицією викупити рахунки - фактури (дебіторську заборгованість) підприємства «Х2» на суму (у тис.грн.): 40,8 (термін оплати підприємством «Х2»- 10 днів) ; 20,4 (15 днів); 30,0 (20 днів); 10,4 (25 днів); 0,8 (30 днів). Вартість банківського короткострокового кредитування – 17 % річних . Комісійна винагорода банкові за факторингове обслуговування становить 2,0 % від суми купленої банком дебіторської заборгованості.
Визначити:
А) Повну суму плати підприємства «Х1» банкові за факторингове обслуговування;
Б) Фактичну вартість (як просту річну ставку проценту) факторингового кредитування банком підприємства «Х1».
Розв’язок
А) Знайдемо повну суму плати підприємства «Х1» банкові за факторингове обслуговування по формулі :
,
Де І – сума проценту за кредит;
Р – сума кредиту;
І – відсоткова ставка;
Т – термін;
К – річний (360 ; 365)
Тс.зв. - середня зважена.
Завантажити реферат