Сторінка
4

Розміщення продуктивних сил Великобританії

· підтримка економічної стабільності як бази для економічного росту в довгостроковому періоді;

· підвищення продуктивності праці за допомогою механізмів заохочення капіталовкладень і підприємництва;

· створення нових робочих місць;

· створення більш однорідного і справедливого суспільства.

Казначейство Її Величності є державним органом, що здійснює грошову і фіскальну політику держави. воно також відповідає за економічну політику, що воно запроваджує в життя разом з іншими міністерствами: торгівлі і промисловості, утворення і зайнятості, навколишнього середовища, транспорту і регіонів.

Стабільність економіки

Уряд вважає, що економічна стабільність є необхідною умовою досягнення високих і стабільних рівнів зайнятості й економічного росту. Воно представило нові програми, що дозволять утримувати інфляцію в межах 2,5% і стимулювати капіталовкладення.

У жовтні 1997 року було прийняте рішення не приєднуватися до системи єдиної європейської валюти, тому що були неочевидні наслідки такого кроку на економіку Великобританії. Уряд відклав рішення цього питання на п'ять років, одночасно ухваливши підготувати юридичну базу для переходу до єдиної валюти, за умови, що будуть ясні відповіді на наступні питання:

· чи досить економіка країни зрослась з економіками об'єднаної Європи;

· чи досить гнучкості в економіці, щоб адаптуватися до таких змін;

· який буде ефект від переходу до єдиної валюти на інвестиції у Великобританії;

· яке буде вплив цього рішення на сектор фінансових послуг країни;

· чи добре приєднання відіб'ється на рівні зайнятості населення.

Уряд Великобританії намагається створити умови для економічної стабільності в усьому світі. Метою цих мір є запобігання світових економічних криз, один із яких, наприклад, відбувся в 1998 році і побічно вплинув на економіку Великобританії.

Фіскальна політика

Фіскальна політика Великобританії заснована на двох нерушимих правилах:

1. уряд робить позики тільки для того, щоб інвестувати їх у визначені сектори економіки, а не витратити на витрати;

2. відношення суми внутрішнього державного боргу до ВНП незмінно і розумно.

Фіскальна політика повинна здійснюватися у відповідності з наступними п'ятьма принципами:

· відкритість цілей і задач фіскальної політики і усіх витрат грошей платників податків;

· стабільність у здійсненні фіскальної політики і її впливу на економіку;

· відповідальність за розподіл державних коштів;

· справедливість;

· ефективність розробки і здійснення фіскальної політики, керування як витратами, так і доходами держави;

Державний бюджет приймається й обговорюється парламентом щорічно поряд з документами, що представляють економічну і фіскальну політику держави на найближчий час.

4. Великобританія і Європейський Союз

Ідея об'єднання Європи стала актуальної після закінчення Другої Світової Війни. У повітрі витало бажання створити мирну і багату Європу, із сильною економікою і політичними системами після розрухи і збитків від двох Світових воєн двадцятого століття і сторіч ворожнечі й антагонізму між європейськими країнами.

Основи об'єднаної Європи минулого закладені в 1957 році, коли шість країн (Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Люксембург і Нідерланди) утворили Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). Великобританія не приєдналася до цього союзу, але допомогла створити Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі (ЕАСТ) у 1959 році, поряд з такими країнами, як Швеція, Норвегія, Австрія, Данія, Португалія і Швейцарія. Великобританія неохоче йшла на зближення з Європою, тому що бачила своє економічне і міжнародне майбутнє в торгівлі з країнами Співдружності і США. Вона вважала себе важливою економічною силою світу, і не хотіла бути зв'язаної зобов'язаннями з Європою. До того ж, багато британців не перебороли вікової недовіри європейським країнам, і вважали, що об'єднання з Європою буде коштувати їм волі і національного достоїнства.

Однак, у 60-х британський уряд змінив свою думку про перспективу вступу в ЄЕС і спробувала приєднатися до нього. Спроби Великобританії були зупинені тодішнім президентом Франції Шарлем де Голлем, що не схвалював відносини Великобританії зі США (особливо з питань ядерної зброї), заперечував приналежність Великобританії до Європи й очевидно не хотів суперника в особі британського прем'єр-міністра на посаду глави ЄЕС.

Де Голль пішов у відставку в 1969 році, і нові переговори по вступі Великобританії в ЄЕС почалися в 1970 році про-європейським британським прем'єр-міністром Едвардом Хітом. У 1972 році парламент Великобританії проголосував за вступ у союз, не дивлячись на зростаючі сумніви і неприйняття цього рішення опозиційними політичними партіями. Великобританія, Ірландська Республіка і Данія вступили в ЄЕС 1 січня 1973 року, залишивши ЕАСТ у 1972 році.

Однак, у 1974 році новий уряд на чолі з лейбористом Гарольдом Уілсоном вирішило надати право голосу народу й у 1975 році провело референдум, де обговорювалося питання, чи варто продовжувати складатися в ЄЕС. 67,2% що голосували віддали свої голоси за об'єднання з Європою.

Інші країни пізніше приєдналися до ЄЕС (згодом Європейського Союзу): Греція в 1981 році, Португалія й Іспанія в 1986, що була ГДР як частина об'єднаної германії - у 1990 році. Гренландія, залежна територія Данії, що вступила в ЄС під владою останньої, вийшла зі складу Європейського Союзу в 1985 році. Австрія, Фінляндія і Швеція стали членами ЄС у 1995 році. ЄЕС споконвічно створювалася як організація, метою якої був розвиток економіки країн Європи й об'єднання стратегій, наприклад, загальна сільськогосподарська стратегія, а також фінансова допомога територіям зі слабкою економікою усередині границь ЄЕС. Більш бідні регіони Великобританії значно виграли від регіональних субсидій. У 1986 році члени країн ЄС утворили єдиний європейський ринок, а з 2001 року в силу вступить єдина валюта - євро. Однак, Великобританія поки відклала рішення з приводу приєднання до єдиної валютної системи до нових парламентських виборів. Участь Великобританії в Європейському Союзі допомогло згладити результати спаду британської економіки після відділення колоній. Тепер Великобританія бачить сьогодення і майбутнє своєї економіки саме на європейському ринку.