Сторінка
2
Активну роль в економіці країни грає дрібний бізнес. Дрібні і середні підприємства зміцнюючи свої позиції в період 70-80-х рр. Дрібний сектор дуже рухливий. 30% реєстрованих підприємницьких одиниць терплять крах через два роки, а кожне друге не дотягає до п'яти років. Число фірм, що терплять банкрутство, високе. Перешкодою в діяльності нових компаній виступає недостатність нагромадження первісного й оборотного капіталу. Дрібний сектор в основному орієнтований на сферу послуг і торгівлю.
Функціонування економічної системи відбувається під могутнім впливом держави на відтворювальний процес. По ступені розвитку ГМК, що виявляється в активній участі держави в регулюванні і програмуванні економіки, у поширенні державної власності Франція виділяється серед найбільших промислово розвитих країн. За останні десятиліття відбулася зміна основних напрямків економічної політики від дірежизму до неолібералізму, до посилення ролі ринку. Великий вплив на економічну політику зробили зміни в розміщенні політичних сил на урядовому рівні, що насамперед проявилося у відношенні до державного сектора. У 1981 р. уряд соціалістів провело націоналізацію 9 найбільших промислових компаній і 36 банків. Державний сектор став зосереджувати 28% виробництва і 16% зайнятих. Націоналізація сприяла модернізації і фінансовому оздоровленню даних компаній, дозволила уникнути переходу деяких фірм під контроль іноземного капіталу. Прийшов до влади блок правих і центристських партій у 1986 р. прийняв програму денаціоналізації 65 найбільших промислових, банківських і страхових компаній. У приватний сектор були передані найбільші банківські групи «Паріба» і «Сосьете женераль», індустріальні гіганти «Сен-Гобен», «Компані женераль д'електрисите», фінансова компанія «Тівас», військово-промислова компанія «Матра», фінансова група «Сюез».
Державний сектор, що зберігається, занижує базової, інфраструктурні і галузі обробної промисловості. У ньому забезпечується 70% виробництва енергії, він включає близько 60% транспорту і зв'язку, понад 80% авіакосмічної промисловості, дає 40% автомобілів і так далі. Державний сектор є важливим інструментом економічної політики. Відновлення основного капіталу, забезпечення умов відтворення в багатьох галузях господарства безпосередньо зважується державою.
Регулююча роль держави знаходить своє яскраве вираження в державному програмуванні і плануванні, що одержало широкий розвиток у перші післявоєнні роки. З цією метою були створені офіційні органи, серед яких виділяється Комісаріат плану. Розроблені плани орієнтували французьку економіку на освоєння нових технологій, структурну перебудову, посилення науково-дослідних робіт.
Держава активна бере участь у розвитку НІОКР. На його частку приходиться понад половину загальнонаціональних асигнувань на науково-конструкторські роботи. Держава прагне ліквідувати існуючий розрив у науково-технічному потенціалі між' Францією й іншими ведучими країнами.
За останні десять років в економічній політиці уряду в якості пріоритетних висунулися питання, зв'язані зі створенням єдиного ринку ЄС. До них відносяться структурні перетворення, проведення системи оподатковування і соціального забезпечення відповідно до рівня Співтовариства. Структурні особливості господарства впливають на позицію Франції в питаннях інтеграції. Звичайно вона виступає за регулювання тих галузей, де її конкурентні позиції не високі.
Уряд скоротив державне регулювання економіки і стимулював приватний сектор. З цією метою був відмінний валютний контроль, контроль над цінами, знижені податки, збільшені пільги компаніям. Одним з наріжних каменів економічної політики було стримування росту заробітної плати, завдяки чому споживчі витрати зберігалися на помірному рівні, а норма прибутку досягла рівня початку ще далеких 70-х рр.
2. Промисловість Франції
Під впливом НТР відбуваються істотні зміни в галузевій структурі господарства. Скоротилося значення промисловості, на частку якої приходиться 26,7% ВВП (1980 р.— 32%). У промисловому виробництві виросла частка продукції машинобудування (до 31%), головним чином за рахунок приросту в електротехнічній і електронній галузях і, почасти, у загальному машинобудуванні. Це структурне зрушення супроводжувалося скороченням частки і фактично згортанням виробництва в традиційних галузях. Однак у Франції залишається ще досить високим питома вага «старих» виробництв, продукція яких не витримує конкуренції на світовому ринку з боку аналогічної продукції деяких західних і особливо «нових індустріальних країн». Велике місце займає харчова промисловість (12%). Таку частку має тільки Великобританія.
По частці продукції галузей машинобудування в промисловому виробництві Франція відстає від провідних країн. Найбільше відставання відзначається в галузях, що є носіями НТП і забезпечують модернізацію виробничого апарата на базі новітньої техніки. Це насамперед у виробництві верстатів, ряді галузей промислової електроніки і засобів інформатики, мікроелектронної техніки. На Францію приходиться тільки 8,9% сукупного виробництва товарів передової технології одинадцяти найбільш розвитих країн (ФРН — 11%, Великобританії — 7,8%). Вона значно відстає від ведучих країн у виробництві металорізальних верстатів і ковальсько-пресового устаткування, уступаючи ФРН і Японії по загальному обсязі приблизно в 8 разів. Виробнича структура верстатобудування характеризується відносно низкою часткою прогресивних видів металообробного устаткування.
Ведуче місце в структурі промислового виробництва займають загальне машинобудування (12%) і транспортне (10%). Автомобільна промисловість є однієї з основ національної промислової структури. Дві найбільші в країні компанії — приватна «Пежо-Сітроєн» і державна «Рено» забезпечують відповідно 4 і 5% світового виробництва легкових автомобілів. Французькі компанії займають друге місце у світі, після Японії, по випуску енергетичного устаткування для електростанцій. Франція залишається ведучою силою в ракетній промисловості Західної Європи. Проект «Аріанспейс» забезпечує ведучі позиції країни в комерційних запусках супутників. На його частку приходиться приблизно 50% світового космічного ринку.
Перехід до енергозберігаючого типу виробництва, висока залежність від імпорту паливно-енергетичних ресурсів викликали переорієнтацію в енергетичній стратегії. Основна увага приділялася розвитку атомної енергетики, а також альтернативним джерелам енергії. Прискорений розвиток ядерної енергетики привело до помітної зміни структури виробництва електроенергії в країні. У 1973 р. на АЕС вироблялося 8% всієї електроенергії, на ТЕС — 65% і на ГЕС — 27%, у 1987 р. частка АЕС склала 76%, частка ТЕС знизилася до 7%. Розвиток ядерної енергетики дозволило підняти ступінь самозабезпеченості Франції в енергії з 25% у 1975 р. до 50% у 1980 р. і 58% у 1987 р. У міру запровадження в дію нових АЕС і висновку з експлуатації ТЕС на рідкому паливі, скорочувався імпорт нафти.
3. Сільське господарство Франції
Завантажити реферат