Сторінка
3

Розміщення продуктивних сил Франції

Франція — найбільший виробник сільськогосподарської продукції в Західній Європі. На долю сільського господарства припадає приблизно 4% ВВП і 6% самодіяльного населення країни, але воно дає 25% продукції в ЄС. Характерною рисою соціально-економічної структури є досить дрібні розміри господарств. Середня площа земельних угідь — 28 га, що перевищує відповідні показники багатьох країн ЄС. У землеволодінні відзначається велика роздробленість. Більш половини господарств існують на власній землі. Ведучою силою виробництва виступають великі господарства. 52% сільськогосподарських угідь приходяться на господарства розміром понад 50 га, що складають 16,8% від їхнього загального числа. Вони забезпечують понад 2/3 продукцію, займаючи пануюче положення у виробництві практично всіх галузей сільського господарства.

У сільському господарстві одержали поширення групові форми ведення господарства. Найважливіше місце серед них займають кооперативи, у першу чергу, по використанню сільськогосподарської техніки. Кооперативи діють у всіх сферах виробництва. У виноробстві вони забезпечують 50% продукції, дають 30% овочевих консервів, понад 25% торгівлі м'ясом, понад 40% молочних продуктів. У середині 60-х рр. з'явилися сільськогосподарські виробничі об'єднання, що виникли як вираження прагнення дрібних і середніх виробників вистояти проти настання великого капіталу.

Управління сільським господарством здійснюється як через систему державних спеціалізованих органів, так і ряду змішаних суспільств, в основному галузевого характеру. Державне регулювання здійснюється в основному шляхом економічного впливу. Існує спеціалізований банк «Креді Агріколь» з відділеннями на місцях, Фонд економічного і соціального розвитку. Великий вплив на вироблення структурної політики робить Європейський фонд сільськогосподарської орієнтації. Стимулюючі методи державного впливу використовуються як для розширення виробництва окремих культур, зміцнення структури господарств, так і скорочення надвиробництва.

Ведучою галуззю є тваринництво, на частку якого приходиться 2/3 вартості аграрної продукції, Франція є першим серед західних країн виробником ячменя і цукру, другим — пшениці, вина і м'яса. Традиційно відомі такі галузі, як виноградарство, садівництво, устричний промисел.

Сільське господарство високе індустріалізовано. По насиченості технікою, використанню хімічних добрив воно уступає тільки Нідерландам, Німеччині, Данії. Технічне оснащення, підвищення агрокультури господарств привело до підвищення рівня самозабезпеченості країни в сільськогосподарських продуктах. По зерну, цукру він перевищує 200%, по вершковій олії, яйцям, м'ясу — понад 100%.

4. Зовнішньоекономічні зв'язки Франції

Економіка Франції глибоко вбудована у світове господарство. Французьким компаніям у 2003 рр. вдалося трохи збільшити свою частку у світовому експорті (6,5%) і скоротити в імпорті. Зовнішня торгівля виступає серйозним фактором економічного росту. На експорт йде близько 1/5 її кінцевого продукту 2002 р. — 19,4%). По обсягу експорту Франція поступається в Західній Європі тільки Німеччині. Структура французького експорту має визначені особливості. У ньому більш високу питому вагу мають сільськогосподарські товари і сировина — 20%. В даний час позиції, що ліквідують, у зовнішній торгівлі країни займають машини й устаткування (43% експорту і 39% імпорту). Найбільша питома вага в цій групі світової торгівлі займає цивільна авіатехніка, електротехнічне устаткування і комплектне устаткування для будівництва великих промислових об'єктів, різні види озброєння. У 80-і рр. позиції Франції в торгівлі багатьма видами машинобудівної продукції помітно ослабнули. Знизилася частка у світовому експорті легкових автомобілів, конторського устаткування й обчислювальної техніки, спеціального промислового устаткування, верстатів, електроприладів. Це значною мірою визначається особливостями галузевої структури господарства і характером її спеціалізації в міжнародному поділі праці, а також зниженням конкурентноздатності промисловості. У теж час по експорті авіаційної техніки, локомотивів, вагонів вона займає друге місце; автомобілів, хімічних товарів— третє місце; в експорті військової техніки і зброї Франція утримує друге місце у світі після США. Трьома головними статтями експорту озброєння є військові кораблі, літаки й армійське озброєння.

По обсязі сільськогосподарського експорту Франція відстає тільки від США. На зовнішніх ринках реалізується понад 1/3 вироблену продукцію. В аграрному експорті переважають «масові» продукти — пшениця, ячмінь, кукурудза, молочні продукти. Частка продуктів високого ступеня обробки — кондитерських, м'ясних виробів, шоколаду, консервів — нижче, ніж в інших ведучих країнах.

Експортна спеціалізація Франції значно уступає іншим великим країнам. Так, у загальному машинобудуванні тільки одне виробництво відноситься до високого рівня спеціалізації (реактивні двигуни) і ряд — до помірного (насоси, парові машини, ядерні реактори, роторні електроенергетичні установки, холодильники, опалювальне устаткування, сільгоспмашини).

В останнє десятиліття в економіці країни значно зріс імпортний компонент (21% ВВП), що зв'язано з посиленням міжнародного поділу праці і зміною конкурентноздатності французьких товарів. Найбільш висока частка імпорту у виробництві продукції машинобудування і хімічної промисловості (40—60%). Це значною мірою зв'язано з особливостями розвитку науково-технічного потенціалу країни і впровадженням наукових досягнень у виробництво. Франція відстає від своїх конкурентів по частці НІОКР у ВВП (3,3% у 2002 р., тоді як у Німеччині — 3,6%). Характерною рисою науково-дослідної діяльності виступає її військова спрямованість. Частка засобів, що направляється на військові дослідження, досягає 19% усіх витрат на НІОКР, а ФРН — близько 5%.

Франція проводить дослідження з широкому колу тем. По цілому ряді з них вона займає ведучі позиції — атомна енергетика, авіаційна техніка, устаткування зв'язку, деякі види електроніки промислового призначення. По іншим сильно відстає— інформатика, електроніка, біотехнологія. В даний час на частку електронної, авіакосмічної, автомобілебудівної промисловості, хімічної і фармацевтичний приходиться більш 60% асигнувань на НІОКР у промисловості. У той же час у таких галузях, як загальне машинобудування, металообробка, харчова промисловість і ін. ці витрати незначні. У машинобудуванні частка витрат на НІОКР значно нижче, ніж в інших провідних галузях.

Багато французьких компаній відносяться до ринку ЄС як своєму внутрішній. Понад 60% експорту направляється в країни ЄС. Це сама велика частка серед чотирьох ведучих країн Західної Європи. Головним торговим партнером Франції в цьому регіоні виступає Німеччина, на яку припадає 16% експорту і 20% імпорту. На другому місці Італія (12%). Серед інших країн важливим торговим партнером виступають США (6,1% експорту). Частка країн, що розвиваються, у торгівлі країни скоротилася, у тому числі частка Африки з 13,3 до 7,4% за останні 5 років. Недоліком географічної структури зовнішньої торгівлі є значна орієнтація експорту в країни з повільно розширюються ринками.