Сторінка
4
Поняття технопарку досить близько поняттю інкубатора в сфері інноваційної діяльності. Обоє ці елемента інноваційної інфраструктури являють собою комплекси, призначені для сприяння розвитку малих інноваційних компаній, створення сприятливого, підтримуючого середовища їхнього функціонування. Розходження між ними полягає в тім, що спектр фірм-клієнтів технопарків на відміну від інкубаторів не обмежується тільки знову створюваними і, що знаходились на самій ранній стадії розвитку інноваційними компаніями. Послугами технопарків користаються малі і середні інноваційні підприємства, що знаходяться на різних стадіях комерційного освоєння наукових знань, ноу-хау і наукомістких технологій. Іншими словами, для технопарків не властива тверда політика постійного відновлення, ротації клієнтів, типова для інкубаторів в області інноваційної діяльності.
Крім того, комплекси інкубаторів розташовуються, як правило, в одному чи декількох будинках. Технопарки ж звичайно мають і ділянки землі, що вони можуть здавати в оренду клієнтським фірмам під будівництво тими чи офісів інших виробничих приміщень.
Сучасна модель технопарку має наступні особливості:
1) наявність будинку, призначеного для розміщення в ньому десятків малих фірм (це сприяє формуванню великого числа нових малих і середніх інноваційних підприємств, що користаються всіма перевагами системи колективних послуг);
2) наявність декількох засновників (цей механізм керування значно складніше механізму з одним засновником, однак набагато ефективніше, наприклад, з погляду доступу до фінансування);
3) широка фінансова підтримка діяльності технопарків з боку державних і муніципальних органів влади, а також за рахунок спеціально створених фондів.
Бурхливий розвиток технопарків у США й у Європі почалося лише в 80-і роки XX ст., що спричинило досить швидке поширення ідеї технопарку за межами економічно розвинутих країн: у Канаді, Сінгапуру, Австралії, Бразилії, Індії, Малайзії, Китаї, Японії.
Як засновника першого наукового парку справедливо називають Стенфордський університет. З початку своєї діяльності наприкінці 40-х, початку 50-х років Стенфордський парк став місцем комерційної діяльності, джерелом якої служили результати наукових досліджень талановитих учених з університетських лабораторій.
Багато хто з заснованих у парку фірм перетворилися пізніше у великі багатонаціональні корпорації.
Така фірма як "Хьюлетт-Паккард" (прогноз виторгу на 2004 рік - $80 млрд.) наочно демонструє, які результати можуть бути отримані за допомогою наукового парку.
Список використаної літератури
1. Наукові міста – міста ХХІ століття. – М., 2000.
2. Наука в світі. – К., 1994.
3. Новаторство в США. – М., 1994.
4. Технопарки ХХ століття / За ред. Мішутіна А.С. – М., 2001.