Сторінка
5

Складання проекту внутрігосподарського землевпорядкування в с. Лісний Хлібичин

-добрий попередник

- недопустимий попередник

- можливий попередник

Проводяться розрахунки балансу гумусу в ґрунті, виходячи із запроектованої структури продуктивних земель, структури посівних площ та прогнозної урожайності сільськогосподарських культур. При дефіцитному балансі гумусу намічаються заходи його ліквідації: зменшення площ культур з високим дефіцитом балансу гумусу, використання додаткових джерел органічної речовини (внесення торфу тощо).

Впорядкування території сівозмін.

Впорядкування території сівозмін - одна з найважливіших складових частин проекту землевпорядкування сільськогосподарсь­кого підприємства. Його основне завдання - створити найкращі умови для організації 1 проведення польових робіт, продуктивно­го використання сільськогосподарської техніки, впровадження ефективної системи землеробства. Воно проводиться з врахуванням конкретних природнокліматичних та економічних умов зони, регі­ону, господарства. Основним принципом впорядкування території сівозмін є тісний взаємозв'язок 1 взаємозалежність окремих елементів впорядкування території сівозмін, комплексне розв’язання цих питань.

Загадом впорядкування території сівозмін сільськогоспо­дарського підприємства полягає в розміщенні полів, польових доріг, захисних лісонасаджень, польових станів, джерел водопоста­чання. Вирішення цих питань залежить від конкретних природноекономічних умов господарства, виду або типу сівозміни.

При впорядкуванні території сівозміни потрібно вирішити два основні питання: розміщення полів сівозмін та польової дорожньої мережі.

Під полем сівозміни розуміємо більш-менш рівновелику частину території сівозміни, що призначена для вирощування однієї культури (в окремих випадках двох-трьох культур), яка міняється відповідно до прийнятого для виконання комплексу виробничих процесів з обробітку ґрунту, сівби, та догляду за рослинами і збору урожаю. Розміщення полів проводиться з врахуванням якіс­них властивостей ґрунтового покриву, рельєфу місцевості, до­рожньої, гідрографічної та меліоративної мережі, конфігурації земельних масивів.

Кількість полів визначають при підборі схеми чергування культур. Їх розміщення з урахуванням ґрунту, рельєфу, умов зволоження обґрунтовується автором проекту. Найкраща форма поля (польової сівозміни) — прямокутник із співвідношенням сторін 1:4, оптимальної довжини — 200-2500 м. Поля сівозмін проектуються з врахуванням виробничих вимог механізації. При проектуванні полів застосовується вирівнювальний метод, в результаті якого визначається кращий. Оцінка запроектованої форми поля здійснюється з допомогою величин непродуктивних затрат на холості заїзди і повороти, які залежать від довжини загінок, вздовж яких ведеться основний обробіток. Для полів прямокутної форми розміри (довжина і ширина) вимірюються безпосередньо на плані, а для неправильної — поля розбиваються на трапеції або трикутники. Робимо розрахунок, який дозволяє визначити краще проектне рішення .

Відповідно до цього мною була запропонована шестипільна сівозміна з середнім розміром поля приблизно 56га., хоча враховуючи рельєф даної місцевості та об’єкти інженерної інфраструктури цього не всюди можна було дотримуватись, тому деякі поля є меншими.

Враховуючи всі фактори даної місцевості я пропоную таку сівозміну:

1. Конюшина;

2. Озима пшениця;

3. Кормовий буряк;

4. Кукурудза на силос;

5. Картопля;

6. Овес з підсівом конюшини.