Сторінка
2
"Ми об'являємо також, що святий апостольський престол і римський первосвященик володіє верховною владою над цілим світом, і що цей римський первосвященик є спадкоємець блаженного Петра, князя Апостолів, і істинний намісник Христа, а також голова всієї Церкви і отець і учитель всіх християн, і що йому, в особі блаженного Петра, передана Господом нашим Ісусом Христом вся влада пасти Вселенську Церкву, керувати і управляти нею"(папа Євгеній, 6.8.1439р.). А папа Павло IV, в буллі від 15-го лютого 1559року писав:" Римський первосвященик, котрий являється на землі заступником Бога і Господа нашого Ісуса Христа, - володіє повною владою над племенами і царствами і всіх судить" . Так звучить римське вчення про Церкву і про папу, чуже і Святому Письму і Апостолам і древній Церкві [12, С.48].
Із вчення Святого Письма і Отців Церкви, - Церква є єдиний живий організм Тіла Христового, і всі ми, члени Його, покликані до живого - органічної - участі в житті Церкви, щоб, триматись єдиного Голови - Христа, все тіло, суглобами й зв'язами з'єднане й зміцнене, росте зростом Божим (Кол.П,19). Христос - Голова Церкви, говорить Ап. Павло в своїх посланнях, - а ми, живі каміння, поставлені на різні служіння для створення Церкви - Тіла Христового. Тіло Церкви, говорить Апостол, - "створює себе самого в любові, при дії в свою міру кожного члена". І далі: "Все підкорив Бог під ноги Його (Христа), і поставив Його вище всього, Головою Церкви, Котра є Тіло Його, повня Того, що все всім наповняє". (Ефес.І,22-23). Отож, Церква говорить святий Іоанн Златоуст, - тільки тоді Голова досягає цілковитої повноти, тільки тоді стане ціле в повноті Тіло, коли всі ми будемо об'єднані і тісно пов'язані між собою" [2, .117].
І пізнання Істини, по апостольському вченню, дається братам, "упокореним і утвердженим в любові .із всіма святими".
А ось римо-католики, устами папи і Ватиканського Собору стверджують, що пізнання Істини дається Папі самостійно, особисто, поза межею із Церквою ("визначення вчення відносно віри римського первосвященика незмінні самі по собі, а не згодою Церкви"). Не можна не відзначити: другим Ватиканським Собором видана постанова 1870р. про непогрішимість, котра говорить про владу Папи [14, С.93].
Вчення про Церкву, як про благодатне Тіло Христове під єдиним Головою Христом, затемнене у римо-католиків вчення про Папу, як про Папу, як єдиного монарха, в якому концентрується вся Церква. Папа ж (не) перший серед рівних йому по благодаті єпископів, братів, він - джерело єпископської влади, єпископи - його делегати, представники папи. Папа замінив все Тіло церковне, і критерій Істини, з їх вчення, являється не Дух Святий, котрий живе в усій Церкві, а голос на римському престолі перебуваючого єпископа. На особистість папи переноситься те, що належить Церкві і більш того: переноситься на папу, а сама Церква сприймається ними містично; відібране у Церкви, як живого містичного організму, переноситься на папу, а сама Церква сприймається, як юридичний організм, як догматично керуюча церковна держава [19, С.32].
Гріх папства в зазіханні на те, що належить тільки Богу, що належить Духу Святому, живучому в Церкві.
Так, в книзі єпископа Буго (Baugaud) “Церква”, виданій в 1922 році, Папа прирівнюється до Таїнства Євхаристії, як в Таїнстві Євхаристії присутній під виглядом хліба і вина, реально Христос, та і в папі реально присутній Христос. “В Таїнстві Євхаристії, - говорить єп.Буго, - можемо так сказати тільки “половину” Христа, бо Він в Таїнстві Євхаристії. Де ж шукати другу “половину” Ісуса Христа, реально присутнього в Церкві ? - Одна в Ватикані: вона в Папи, Папа є другий спосіб реальної присутності Ісуса Христа в Церкві”. Ісус Христос „створив Собі два способи реальної присутності, зовсім різних, обидва нез'ясовних і котрі, з'єднані разом, утворюють повноту його втілення .О, велика тайна двох покривал, під якими потайний Ісус Христос”. “Ідіть до Ісуса кажучому: ідіть до Папи”. “В цьому і полягає тайна християнства: це чудо реальної присутності втілення, пропонованого і розповсюдженого під двома покровами. Те, що Ісус Христос не поклав під один із цих двох покровів, Він поклав під другий; і в повноті можна володіти Ним тільки, якщо уміти в потязі серця переходити від Євхаристії до Папи і від Папи до Євхаристії. Поза цими двома тайнами, котрі утворюють одну тайну ми маємо лише зменшеного Ісуса Христа (Він Сам так встановив), котрий не достатній для потреб, як окремих душ, так і суспільства, котрий не в стані, навіть Самого Себе захистити".
„Тайна віри! Ось слово котре потрібно сказати про Папу після того, як ми сказали його про Святу Євхаристію”, бо Папа - „це Ісус Христос захований під покриттям, котрий продовжує за допомогою людського органа своє загальне служіння серед людей”. - „А тому Церква, більш чуттєва ніж ми до речей Божественних, не знає як і говорити про Папу. Ніякий вираз не уявляється їй дуже сильним для того, щоб виразити це взаємне проникнення, котре робиться із Ісуса Христа та із Папи її Голову, одночасно видимого і невидимого, і її єдиного Жениха. Вона віддає для нього всю любов, котру вона почуває до Господа. Вона його тією ж любов'ю”.
Завантажити реферат