Сторінка
2

Соціальне значення психологічного дослідження. Уявлення про психічну природу людини

Ці вроджені потяги і протилежне їм батьківське виховання вступають у протидію. Ми перемагаємо цей конфлікт, якщо ставимо його під раціональний контроль. Поведінка, яка на перший погляд здається безсмисленною, нелогічною, насправді є симптомом несвідомих мотивів. За цією психодинамічною моделлю, людина повністю визначається спадковістю і ранніми переживаннями. Людина від природи "зла". Оскільки на неї впли­вають суспільний контроль і психотерапія, які відкривають несвідоме, з цього випливають песимістичні очікування майбутнього: розвиток людини постає таким, що визначається фатальним насильством і силою страждаль­них потягів.

Біхевіористична модель. Якщо психодинамічна модель нагадує парову машину, то біхевіористична схожа на роботу конвеєра. Для прихильників біхевіоризму мають значення такі психічні феномени, як ак­тивність, зрілі події (вчинки), процеси, які можна вирахувати та "інвентаризувати". Вони шукають дані, які об'єктивно спостерігаються та дають специфічні й точні реакції на подразнення; їх можна точно виміряти і поставити одне до одного у прості відношення. Згідно з біхевіористичним поглядом, основоположення реальності мають місце лише в об'єктивному, матеріальному світлі фізичних процесів.

Біхевіоризм його прихильники шукають в уже відомих залежностях між специфічними реакціями та умовами навколишнього світу; вони бачать мало сенсу в тому, щоб розкрити первинні причини, які лежать усередині особистості, якщо ці внутрішні процеси не можуть бути поставлені у зв'язок із зовнішнім світом. Деякі біхевіористи навіть стверджують, що відкриття внутрішніх процесів було б лише грою психологів, які не можуть ні пізнати факти поведінки, ні дізнатись, як людина до них приходить. Якщо по­ведінка, а не внутрішня природа особистості, є вихідним пунктом психо­логії, то мають бути пояснені саме зовнішні повсдінкові феномени.

Певною мірою всі психологи визнають важливість відстежування поведінки, яку можна об'єктивно спостерігати. Але найрадикальніпгі біхевіористи відкидають при цьому будь-яке існування мотивів, думок, проявів особистості, уявлень про цінності та когнітивні процеси.

Взагалі прийнято вважати, що внутрішній стан є чисто похідним продук­том, що людські дії продукуються подіями навколишнього світу і контро­люються наслідками, які є результатами дії зовнішнього світу. Ця позиція визначається як S-R-теорія (теорія стимулу та реакції). Ми утримуємо за допомогою поведінки те, що є приємним, і відкидаємо те, що має неприємні наслідки.

Біхевіористи висувають перед психологією, на їхню думку, чисто наукові вимоги, тобто наявність ''твердих" кількісних даних, що мають безумовну перевагу перед "м'якими" якісними характеристиками. "Тверді" дані визна­чаються звичайно як ті, що контролюються в лабораторних експериментах за допомогою відповідної апаратури, яка визначає подразник і реєструє ре­акцію. Біхевіористи наполягають на точних визначеннях, потребують особ­ливого словника і створюють суворі стандарти для дослідження емпіричних явищ. Родоначальниками біхевіоризму в сучасній психології визнано Дж.Вотсона і Б.Скіннери.

Когнітивна модель. Представники когнітивної психології ви­ходять із того, що природа людини є дещо ширшою, ніж зовнішньо вира­жені поведінкові реакції. Такі духовні процеси, як увага, думка, спогади, планування, очікування, бажання, фантазії, свідомість, виступають матеріалом для когнітивної психології. На противагу біхевіористам для когнітивістів свідомість є центральною активністю і центральним пізнавальним феноменом. Як наголошував К.Ясперс у 1963 p., людина не тільки існує, але й вона знає про те, що існує. Сприймання та інтерпретації зумовлюють те, як людина об'єктивно сприймає навколишній світ. Такими проблемами ще раніше ґрунтовно цікавилися В.Вундт і Е.Тітченер. "Нова" психологія кінця XIX ст. була "інтроспективною". Головним її інтересом виступало дослідження свідомості, на якій ґрунтується активна поведінка.

Когнітивна модель розглядає людину як продуцента інформації, а не тільки як чистого реєстратора і посередника стосовно інформації із зовнішнього -світу. Тут насамперед постає питання: як людина оволодіває інформацією про фізичний світ, що робить для неї можливим знайти смисл у власному сприйманні, а поведінку зробити цілеспрямованою.

Наступна таблиця більш наочно репрезентує дві моделі уявлення про людську природу — біхевіористичну й когнітивну.

Поняття феноменології показує певне спрямування всередині когнітивних утворень, у зв'язку з чим неповторність особистісного досвіду виступає на перший план. Наприклад, феноменологів цікавило, як змінюється особистісна картина світу з віком, сумним настроєм, коханням або небезпекою. Якщо досліджувати багатство людської природи, твердили вони, то не слід спрямовувати аналіз на окремі аспекти досліджуваного предмета, а, навпаки, розкривати сповнену смислу цілісність як комплексну динамічну систему. Деякі феноменологи намагалися зрозуміти, як змінюються чуттєві враження під впливом ціннісних уявлень.