Сторінка
2

Інвестиційні установи як суб'єкти фінансового посередництва

Інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють дилерську діяльність, також є професійними учасниками інвестиційного ринку. Основною функцією таких посередників є купівля-продаж інвестиційних товарів та інструментів від свого імені і за свій рахунок з метою одержання прибутку від різниці в цінах. За рахунок здійснення спекулятивних дилерських операцій багато в чому забезпечується страхування цінового ризику на інвестиційному ринку.

Цю групу інвестиційно-фінансових посередників представляють різноманітні інвестиційні і кредитно-фінансові інститути, основними з яких є:

• спеціалізовані відділи комерційних банків (які ми розглядали у попередній темі);

• інвестиційні компанії (підприємства-торговці цінними паперами, які, крім ведення посередницьких операцій на фондовому ринку можуть залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії і розміщення власних цінних паперів);

• інвестиційні фонди (юридичні особи, створені у формі акціонерного товариства, що акумулюють кошті дрібних індивідуальних інвесторів для здійснення спільного інвестування. Інвестиційні фонди діляться на відкриті, створювані на невизначений термін і здійснюючі викуп власних цінних паперів у строки, встановлені інвестиційною декларацією; і закриті, створювані на певний термін і здійснюючі розрахунки за власними цінними паперами по закінченні періоду діяльності;

• інвестиційні дилери або андерайтери (спеціальні банківські установи або компанії, що займаються первинним продажем емітованих акцій і облігацій шляхом купівлі нових їх місій та організації підписки (реалізації) їх учасникам вторинного фондового ринку дрібними партіями);

• трастові компанії або інвестиційні управляючі (інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють довірче управління цінними паперами або грошовими коштами, переданими їх у володіння третіми особами з метою інвестування в цінні папери);

• фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії (материнські компанії, яким належать підприємства, інвестиційні і страхові фірми, кредитно-фінансові установи та інші учасники, що функціонують у вигляді дочірніх її підприємств. Материнській компанії, що очолює фінансово-промислову групу, належить звичайно контрольний пакет акцій дочірніх підприємств);

• інвестиційно-фінансовий дім або інвестиційно-фінансовий супермаркет (інвестиційний інститут, що здійснює посередницьку діяльність н різноманітних інвестиційних ринках і надає комплексні інвестиційні послуги своїм клієнтам);

• страхові компанії і пенсійні фонди (діяльність яких детальніше розглядатиметься у темі 6);

• інші інвестиційні і кредитно-фінансові інститути.

З метою запобігання можливим недобросовісним діям інвестиційно-фінансових посередників по відношенню до своїх клієнтів, в останні роки значно посилено державний контроль за їх діяльністю.

Учасники, що здійснюють допоміжні функції на інвестиційному ринку, представлені численними суб'єктами його інфраструктури. У складі цих суб'єктів інфраструктури інвестиційного ринку виділяються наступні установи:

• товарна біржа;

• фондова біржа;

• валютна біржа;

• депозитарій цінних паперів;

• реєстратор цінних паперів;

• розрахунково-клірингові центри;

• інформаційно-консультаційні центри.

(Всі ці суб'єкти будуть розглянуті детальніше на наступних лекційних заняттях).

3. Управління діяльністю інститутів спільного інвестування

Як було зазначено у попередньому параграфі, інвестиційні фонди поділяються на фонди відкритого та закритого типів. Зупинимось на їх характеристиці детальніше.

Дивіденди за цінними паперами інвестиційного фонду відкритого типу не нараховуються і не сплачуються. Активи відкритого фонду повинні бути диверсифіковані відповідно до вимог законодавства. При проведенні відкритої підписки на акції відкритого фонду не менше 10% активів повинні утримуватися в грошових коштах, які зберігаються на спеціальних депозитних рахунках.

Фонд закритого типу може бути лише строковим.

Окрім того, існує третій вид інвестиційних фондів.