Сторінка
2

Правовідносини, Конституція, місцеве самоврядування, поняття «опіка», адміністративне стягнення

3. Принципи місцевого самоврядування?

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Сучасну правову державу неможливо уявити без ефективно діючої системи місцевого самоврядування.

Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

У ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. сформульовано поняття місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування в Україні — це гаранто­ване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Первісним його суб'єктом Конституція України проголошує не адміністративно-територіальну одиницю, а територіальну громаду як певну самоорганізацію громадян, об'єднаних за територіальною ознакою з метою задоволення в межах закону своїх колективних потреб і запитів та захисту своїх законних прав і інтересів.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною грома­дою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Формами безпосереднього здійснення територіальними громадами сіл, селищ, міст своїх самоврядних повноважень є місцеві вибори та місцевий референдум. Причому рішення, прийняте місцевим референдумом, не потребує будь-якого затвердження місцевою владою, місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, організаціями і установами, а також громадянами.

До органів місцевого самоврядування належать сільські, селищні, міські ради, що складаються з депутатів, які обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням. Районні і обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст.

Сільські, селищні та міські ради можуть мати свої виконавчі органи. Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом. На рівні областей і районів передбачається створення не виконавчих органів, а виконавчого апарату відповідної ради. Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради. Функції виконавчих органів районних і обласних рад, як це випливає із ст. 118 Конституції України, здійснюють місцеві державні адміністрації.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами. Це пояснюється тим, що ці міста відповідно до ст. 133 Конституції України мають спеціальний правовий статус. У цих містах, на відміну від інших міст України функціонують відповідні державні адміністрації.

Конституція України визначає, що питання організації управлін­ня районами в містах належить до компетенції міських рад.

Одним з елементів системи місцевого самоврядування в Україні є громадські комітети і ради самоврядування — органи територіальної самоорганізації населення, які можуть створю­ватися з дозволу сільських, селищних та міських рад за ініціа­тивою жителів. Ці ради можуть створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділя­ти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Таким чином, громадські комітети і ради самоврядування можуть здійснювати окремі повноваження, які передаються їм відпові­дними радами, а також інші повноваження відповідно до ста­тутів, які затверджуються загальними зборами громадян.

Для того щоб місцеве самоврядування могло ефективно ви­конувати свої завдання, йому необхідно мати вагому матері­ально-фінансову базу свого функціонування. Його матеріаль­ною і фінансовою основою згідно з Конституцією України є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Первинними суб'єктами комунальної власності Конституція України визначає відповідні територіальні громади: населення сіл, селищ, міст. Комунальна власність цих суб'єктів є різновидом публічної власності, яка не належить державі. Виходячи з того, що районні і обласні ради виступають як органи місцевого самоврядування, котрі представляють спільні інтереси відповідних територіальних громад, Конституцією України не передбачається утворення комунальної власності на рівні районів і областей. На цих рівнях передбачається функціонування об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

4. Розкрийте поняття “опіка”, “опікунство”, “шлюб”.

Сімейне право — галузь права, норми якого регулюють особисті і майнові відносини, що випливають із шлюбу і стосуються сім'ї. Завданням правового регулювання сімейних відносин є зміцнення сім'ї; побудова сімейних відносин на ос­нові добровільного шлюбного союзу жінки і чоловіка, вільних від матеріальних розрахунків почуття взаємної любові, друж­би та поважання всіх членів сім'ї; виховання дітей; охорона інте­ресів матері і дітей; виховання відповідальності перед сім'єю та ін.

Керуючись цими завданнями, законодавство встановлює взаємні права і обов'язки членів сім'ї, визначає порядок реалі­зації цих прав і заходи, які забезпечують виконання громадя­нами своїх обов'язків перед сім'єю.