Сторінка
3

Правовідносини, Конституція, місцеве самоврядування, поняття «опіка», адміністративне стягнення

Найважливішими в сім'ї є відносини між батьками і дітьми та відносини між подружжям. Вихідні положення правового регулювання сімейних відносин визначені Кодексом про шлюб та сім'ю (КпШС) України, введеним в дію з 01.01.1970 р. Зазна­чений акт регулює як особисті, так і майнові відносини, що випливають із шлюбу, визначає завдання сімейно-шлюбного законодавства, принципи взаємостосунків членів сім'ї між со­бою та з іншими особами, регулює порядок, умови одруження і припинення шлюбу, особисті, майнові права й обов'язки под­ружжя, батьків та дітей. Окремі розділи КпШС присвячені питанням опіки і піклування; усиновлення; порядку застосу­вання норм КпШС до іноземних громадян і осіб без грома­дянства та ін.

Разом з КпШС сімейно-шлюбні відносини регулюють й інші нормативно-правові акти органів державної влади України.

Законодавство України розглядає шлюб як добровільний і рівноправний союз жінки і чоловіка, що породжує взаємні пра­ва і обов'язки, спрямовані на створення сім'ї. В Україні зако­нодавче визнається тільки шлюб, укладений у державних орга­нах запису актів громадянського стану. Релігійний обряд шлюбу так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян.

Це правило не стосується здійснених до утворення або відновлення державних органів реєстрації актів громадянського стану релігійних обрядів і одержаних на їх посвідчення доку­ментів про народження, укладення шлюбу, розірвання шлюбу і смерть (ст. 6 КпШС України).

Умовами укладення шлюбу є взаємна згода осіб, які одру­жуються, і досягнення ними шлюбного віку (для чоловіків — 18, для жінок — 17 років) (ст. 15, 16 КпШС України). У винят­кових випадках ці строки можуть бути зменшені місцевими органами влади.

Шлюб не може бути укладений між особами, з яких хоча б одна перебуває в іншому шлюбі, родичами по прямій висхідній чи низхідній лінії, повнорідними та неповнорідними братами і сестрами, між усиновителями і усиновленими, а також між осо­бами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслі­док душевної хвороби чи недоумства.

Порядок укладення шлюбу визначений ст. 14 КпШС Украї­ни, згідно з якою укладення шлюбу відбувається по закінченні місячного строку після подачі бажаючими одружитися заяви в державний орган запису актів громадянського стану (ЗАГС). В окремих випадках зазначений строк може бути скорочений.

Порядок припинення та розірвання шлюбу визначений гл. 7 КпШС України. Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подруж­жя, а також шляхом розлучення.

Розлучення здійснюється в судовому порядку, а за відсут­ності у подружжя неповнолітніх дітей та спорів з питань, по­в'язаних з розлученням, може здійснюватися в органах ЗАГСу, тобто в спрощеному порядку. В органах ЗАГСу також здійснюється розлучення з особами, визнаними безвісно відсут­німи (безвісно відсутнім визнається в судовому порядку грома­дянин, якщо протягом одного року в місці його постійного про­живання відсутні відомості про місце його перебування), недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства або засудженими на строк не менше трьох років. Якщо в цих ви­падках виникають майнові та інші передбачені законом спори, то справа має вирішуватися судом.

Від розлучення слід відрізняти визнання шлюбу недійсним. Останнє здійснюється лише в судовому порядку, якщо з'ясова­но фіктивність шлюбу або порушені умови чи не враховані за­борони, передбачені законодавством. Визнання шлюбу не­дійсним повертає подружжя у попередній стан і на відміну від розлучення припиняє всі взаємні права і обов'язки (при розлу­ченні зберігається право на проживання за попередньою адре­сою, в певних випадках право на матеріальну допомогу від колишнього чоловіка (дружини) та деякі інші права).

Особи, які вступають до шлюбу, мають право за своїм бажанням що реєстрації шлюбу укласти шлюбний контракт, який набуває чинності з моменту реєстрації шлюбу. Шлюбний контракт укладається за місцем реєстрації шлюбу і має бути в обов'язково­му порядку нотаріально засвідчений.

У шлюбному контракті визначаються майнові права та обо­в'язки подружжя, зокрема питання, пов'язані з правом влас­ності на рухоме або нерухоме майно як придбане до шлюбу, гак і під час шлюбу, на майно, одержане в дар чи успадковане одним із членів подружжя, пов'язані з утриманням подружжя та ін. У шлюбному контракті можуть вирішуватися питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи розділь­ного майна, передбачатися майнові, моральні чи особисті зо­бов'язання.

Умови шлюбного контракту щодо переходу власності на нерухоме та рухоме майно, якщо законодавством передбаче­ний спеціальний порядок набуття цього права, вважаються виконаними лише після належного оформлення.

Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати стано­вища подружжя порівняно з законодавством України.

Законодавством визначено, що кожен із членів подружжя користується в сім'ї рівними правами та несе рівні обов'язки. Питання виховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішу­ються спільно. Особисті права подружжя не мають майнового змісту (вибір прізвища, занять, професії чи місця проживання). Рівність прав подружжя виявляється в праві вибору кожним із них виду діяльності відповідно до власних здібностей, поба­жань та інтересів.