Сторінка
3
Характерно, що й такий фінансист як Дж. Сорос, активний учасник форумів у Давосі, обмірковує, за повідомленням The Financial Times, можливість підтримки нової ініціативи для впливового проекту, спрямованого на надання фінансової підтримки створенню «двох держав для двох народів», тобто створення незалежної демократичної Палестинської держави, яка житиме у мирі і злагоді із сусіднім Ізраїлем.
У заключних рішеннях Давоської конференції Всесвітнього економічного форуму було проголошено про створення спільної ізраїльсько-палестинської бізнесової ради. Її місія полягатиме у підтримці та заохоченні конструктивного співробітництва між ізраїльським та палестинським бізнесом з тим, щоб зміцнювати економічне співробітництво та просувати мирні зусилля, спрямовані на реалізацію «дводержавного» вирішення палестинсько-ізраїльської проблеми. Передбачають, що перша асамблея ради має відбутися під час проведення конференції Всесвітнього економічного форуму з питань Близького Сходу на Мертвому морі у Йорданії [4].
Зростання ролі і значення Близькосхідного регіону у світовій політиці і економіці привертало велику увагу учасників Давоського саміту і через призму зростання значення ролі Близького і Середнього Сходу в розвитку світової нафтоекономіки. Питання стану й перспектив майбутнього розвитку світової нафтоекономіки або, як стало останнім часом модно її називати петроекономі-ки (petroeconomics), її впливу на існуючий зсув у балансі світових сил взагалі було серед центральних проблем цьогорічної конференції Всесвітнього економічного форуму. Наголошувалось, що без забезпечення стабільності у Близькосхідному регіоні неможливо забезпечити стабільність світової економіки загалом і, насамперед, стабільність світового енергетичного балансу, безпеки безперебійної роботи найважливіших світових енерготранспортних артерій, що пов'язані із Близьким Сходом.
Посилення боротьби й суперництва за контроль над вуглеродними ресурсами Близькосхідного регіону між провідними сучасними центрами сили разом із швидким піднесенням нових регіональних лідерів стали серйозною причиною того зсуву у світовому балансі сил, яке відбувається впродовж останього часу.
На конференції також наголошувалось, що сприятлива економічна кон'юнктура для країн Близькосхідного регіону, яка пов'язана передусім із зростанням цін на енергоносії, має бути ефективно використана цими кранами для диверсифікації своєї економіки та здійснення глибоких системних перетворень. У документах Давоського форуму розглядали три можливі сценарії розвитку Близького Сходу. Найбільш оптимістичний Оазис, який характеризується широкомасштабними реформами та глибокою інтеграцією регіону у світову економіку. Найгірший сценарій Буревій, який супроводжується політичним хаосом й серйозними соціально-економічними та політичними потрясіннями. І нарешті Багатий залив, характерними рисами якого є поступові й обережні реформи, коли не лише нафта та газ є основою розвитку країни.
Мабуть, характерною особливістю нинішнього стану розвитку Близького Сходу є наявність одночасно трьох зазначених сценаріїв, варіантів розвитку: Буревій — Палестина та Ірак, Багатий залив — Єгипет, Йорданія, Саудівська Аравія. І нарешті Оазис, який характерний для об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), особливо перлини емірату Дубаї, частка якого становить 90% від нафтового видобутку ОАЕ. Про впевнений та вражаючий поступ Дубаї свідчить прийнятий на початку 2007 р. Стратегічний план розвитку Дубаї до 2015 р. Його характерною особливістю є диверсифікація ресурсів емірату, значне зниження залежності від нафти. Доля нафти у створенні ВВП не перевищувала 3% в 2006 р., тоді як у 2000 р. її доля становила 10 %, а у 1975 р. — 54%. Емірат здійснює багато грандіозних проектів, серед яких знаменитий хмарочос «Вежа Дубаї», заввишки понад 700 м, філіал Лувру та інші.
Мюнхен: «Ширший Близький Схід: новий підхід?»
Якщо на конференції у Давосі проблеми Близькосхідного регіону розглядались, насамперед, у контексті пошуку економічних важелів впливу на нормалізацію ситуації і вирішення комплексу нагальних проблем регіону, то увагу конференції у Мюнхені було привернуто до пошуку нової системи регіональної безпеки на Близькому і Середньому Сході, її інтеграцію у світову систему безпеки, роль і місце трансатлантичної спільноти у вирішенні завдання. У цьому контексті особливе значення мав виступ канцлера ФРН А. Меркель. Його значення полягає у тому, що як лідер країни, яка нині здійснює президентство у Раді Європейського Союзу, А. Меркель обґрунтувала сучасне концептуальне бачення Об'єднаною Європою шляхів вирішення вузлових питань Близького і Середнього Сходу.
Афганістан. Канцлер ФРН зробила наголос на необхідності поєднання суто військових операцій проти Талібану із щоразу більшою допомогою у формуванні політичних структур в Афганістані, збільшенні зусиль для реконструкції країни. Основне завдання — допомогти створити в Афганістані політично стабільну країну.
Палестинсько-ізраїльські відносини. ЄС з повагою сприйняв результати останніх парламентських виборів у Палестині та перемогу Хамасу. Все ж ЄС надалі вимагає від палестинської влади визнати право Ізраїлю на існування та ті кроки, які вже були зроблені у попередні часи задля встановлення миру.
Ірак. Позиція Німеччини та Євросоюзу полягає у підтримці створення демократичної та економічно життєздатної країни, у продовженні виконання своєї навчально-тренувальної місії з підготовки силових структур Іраку, у формуванні сучасної правової системи, підготовці кадрів для національної економіки і освіти.
Іран. Позиція ЄС полягає у недопущенні виробництва Іраном ядерної зброї. Іран повинен довести світовому співтовариству, що його ядерна програма не спрямована на оволодіння ядерною зброєю. Вирішальну роль у пошуку оптимальної моделі розв'язання іранської кризи відіграє Рада безпеки ООН як легітимний орган вирішення схожих міжнародних конфліктів.
А. Меркель дала чітко зрозуміти, що Євросоюз твердо виступає за політичне вирішення іранської проблеми. Верховний Представник Євро-союзу з питань зовнішньої політики та політики безпеки Х. Солана став фактично співдоповідачем А. Меркель в обґрунтуванні європейської
позиції щодо основних проблем Близькосхідного регіону. Головний дипломат ЄС особливо наголошував на необхідності продовження діалогу з Іраном, підкреслив як дуже позитивний і конструктивний момент участь у Мюнхенській конференції Секретаря Ради національної безпеки Ірану А. Ларіджані.
З урахуванням того, що Мюнхенська конференція з питань політики безпеки традиційно присвячена насамперед осмисленню ролі трансатлантичної спільноти у вирішенні питань глобальної безпеки, центральне місце серед усіх питань Близького і Середнього Сходу посіла афганська тема. І це цілком закономірно, адже саме в Афганістані НАТО, США та ЄС зіткнулися з найбільшим викликом для всієї системи трансатлантичної безпеки, особливо після того, як від жовтня 2006 р. НАТО перейняло на себе всю відповідальність за ситуацію в Афганістані. Останнім часом трансатлантична спільнота постала перед необхідністю вирішення в Афганістані значної кількості проблем, пов'язаних із необхідністю мобілізації для афганської місії значно більшої військової сили. Необхідні також чималі витрати для вдосконалення взаємодії між НАТО та ЄС, взаємовідносин між Афганістаном та Пакистаном тощо [5].
Завантажити реферат