Сторінка
4

Україна у світовому контексті

Українська ідея

Спроби української еліти створити українську ідею дотепер не були успішними. Сам народ під час Помаранчевої Революції створив основну ідеологему національної ідеї – свобода і правда. Це може залишатися ключовим ідеалом. Доповнити його проте потрібно. Наведу деякі міркування щодо такого доповнення. Україна повинна стати державою, в якій політична свобода поєднувалася б з економічною ефективністю і добробутом, соціальною справедливістю і здоровим довкіллям, у якій не було б протистояння між різними цінностями.

Основним етносом України є українці з їх мовою і культурою. Проте Україна є і залишиться етнічно, мовно і культурно різноманітною. Ключовим елементом єдності країни буде децентралізована держава, в якій люди на місцевому, обласному чи регіональних рівнях будуть вирішувати власні місцеві питання, а на державному рівні будуть вирішуватися тільки ті питання, що стосуються країни, і народу загалом. З таким політичним ладом не буде в країні жодних відцентробіжних сил. Не буде бажання приєднатися до сусідніх країн, бо в них немає можливості визначати і бути відповідальними за свою власну долю.

Модель такого ладу існує в Швейцарії, де існує декілька державних мов, сім сильних політичних партій, що по-різному бачать навіть таке питання, як інтеграція країни до ЄС. Там, проте, ніколи не виникало питання про те, що Женева могла б приєднатись до Франції, з якою вона пов’язана мовно і великою мірою культурно, чи Тічіно (італомовний регіон Швейцарії) в аналогічний спосіб до Італії, а німецькомовна частина - до Німеччини. Це тому, що якщо б ці регіони приєдналися до сусідніх з ними держав, вони втратили б найважливішу для них цінність, а саме – право вирішувати власну долю.

Теперішня політична і економічна ситуація України і перспективи на майбутнє

Помаранчева революція була симфонією людей з різними баченнями, різними ідеологіями, але зі спільним бажанням волі і правди. Результат поставив Україну в епіцентр уваги і викликав захоплення більшості країн світу. У новій владі є багато дисонансів. По-перше, спадок старої влади не є надто корисним. По-друге, було зроблено забагато обіцянок, хоча народ цього не вимагав, тому треба діяти на широкому фронті різних питань і діяти швидко. Нова команда не є однодумцями. Розбіжності полягають у тому, як дати Україні швидкий поштовх для інтеграції до європейських і світових структур, а також як розв’язувати нагальні питання. Розбіжності думок, підходів між Президентом, Радою Безпеки, секретаріатом, Кабінетом Міністрів, і в самому Кабміні є насправді, і це не сприяє гармонійній та ефективній співпраці цих органів. Наближаються вибори до Верховної Ради. Всі політики вже тепер до них готуються. Ця обставина також утруднює працю і співпрацю між Президентом, Урядом, Верховною Радою.

Цей стан є тимчасовим. Це ще одна “хвороба” молодої незалежної держави. Що можна впевнено сказати сьогодні – це те, що Помаранчева революція була для України своєрідним рубіконом. Ми не повернемося назад. За декілька років зменшиться кількість партій і фракцій у Верховній Раді. Головною політичною силою має бути центристська, з ідеологією соціал-демократичного типу, а не неоліберально-капіталістичного чи суто соціалістичного типу. Уряд буде більш відповідний Верховній Раді. Відбудуться адміністративні реформи, суди стануть більш професійними і незалежними, бюрократія - молодшою, більш компетентною і менш корумпованою. Олігархи стануть нормальними бізнесменами. Україна буде наближатися до Європейського Союзу. Цей процес зближення, який вимагає трансформації політичного, економічного і соціального устроїв, є настільки ж важливим, як і саме членство у ЄС.

[1] Усі суми грошових коштів, що наводяться далі у тексті, подані в доларах США.