Сторінка
3

Україна у світовому контексті

Головним фактором успіху Японії було створення так званого економічного квартету. Міністерство міжнародної торгівлі і промисловості (МТП) виробляло плани, за якими технології і сектори повинні розвиватися найшвидше, і з чим йти на експорт до різних країн світу. Міністерство фінансів полегшувало працю підприємствам, які приймали ці поради і реалізували плани-пропозиції МТП. У Японії існували величезні угруповання підприємств з різних секторів, в центрі яких знаходилися банки і торгівельні компанії - так звані “Цабацу”. Вони не існували офіційно через американську заборону, але президенти, наприклад, 27 підприємств групи Міцубіші, збиралися раз на місяць і погоджували хто в групі має що робити. Останній інструмент цього квартету - це Спілка Підприємців “Кайданре”, на форумах якої відбувалася певна гармонізація дій різних груп і секторів. До робітників на підприємствах управління ставилося дуже лояльно, тому профспілки існували лише всередині підприємств і не було страйків і конфліктів. Якщо виникало якесь нове питання державного значення, збиралося 24 голови найбільших підприємств - так звана група Санкен - і розподіляли повноваження. Економічний успіх Японії протягом майже 3 десятиліть був феноменальним.

У Малайзії дуже мудро провели політику стосовно різних етнічних груп. Малайзійці, які займалися політикою і адміністрацією складають приблизно 50 % населення. Китайці – 40 % населення - домінували у торгівлі і окремих промислових галузях, індуси – 10 % - знаходили своє місце між двома групами. Уряд поступово і без серйозних конфліктів збільшив питому вагу малайзійців в економіці, включив більше китайців та індусів у політику й адміністрацію. Країна розвинулася дуже швидко. Протягом азійської кризи Малайзія не слухала порад США і міжнародних фінансових організацій, а вела незалежну економічну політику і тим самим уникнула серйозної економічної хвороби.

Від Сінгапуру можна було б перейняти досвід ефективного управління державними підприємствами. Після того, як Сінгапур відокремився від Малайзії, основним джерелом його доходів був порт. ВНП на особу становив 500 доларів. За 25 років мудрого правління політика-менеджера Лі Куан Ю було створено близько 500 державних підприємств, деякі з них, як наприклад, Авіалінії Сінгапуру, вважалися найкращими у світі. ВНП на особу зріс до 25 000 доларів і тільки тоді розпочалася часткова приватизація, хоча у межичассі в економіку надходили й іноземні інвестиції, створювалися приватні підприємства. Уряд був чесним, бюрократи – молодшими і компетентнішими. Про те, яким чином державним підприємствам вдавалося бути такими ефективними, треба було б написати окрему статтю. Ще один цікавий урок. Уряд діяв як учитель для населення, а не покладався на “укази”. Швидкі темпи прогресу, вимагали змін ціннісних орієнтацій. Через ЗМІ уряд звернувся до свого народу з поясненнями чому, наприклад, прийшов час, щоб старші люди жили зі своїми дітьми, а не в деградуючих будинках для престарілих.

Від Індії Україна могла б навчитися, і сподіваюся, ще навчиться, як використовувати потенціал випускників політехнічних інститутів для створення програмного забезпечення на експорт (що досягнув в Індії 14 мільярдів на рік), бухгалтерів, що на контрактній основі ведуть рахунки великих західних підприємств, або випускників середніх шкіл з гарним знанням англійської мови, що забезпечують телефонний зв’язок всередині США, працюючи в Індії.

Використовуючи досвід азійських країн, ми могли б навчитись ефективно управляти державними підприємствами, знаходити певний консенсус між інтересами держави, підприємств, робітників, залучати іноземні інвестиції, чи, так само як Індія, швидко розвинути великий експортний потенціал в інформаційних технологіях.

Геополітичний вибір

Якою ж має бути стратегія України з огляду на зміни, які надалі будуть відбуватися в геополітичній констеляції, чого вона може навчитися у різних континентів і країн, і яким має бути її геополітичний вибір, внутрішній політичний устрій, економічна система, соціальна політика? Після Помаранчевої Революції, під час якої ставлення до України більшості світу змінилося на позитивне, і з приходом до влади молодшого покоління, Україна має можливість формувати нову стратегію і політику.

Можна говорити про чотири можливі стратегії. Перша – це повна інтеграція до ЄЕП, спочатку – створення зони вільної торгівлі, потім митного союзу, і нарешті валютного союзу. Це було б організацією своєрідного євразійського союзу. На відміну від ЄС, в ньому б тільки одна країна – Росія – диктувала усі правила економічної і політичної гри. Це не тільки приречення України на другорядність, технологічну, економічну і політичну, це пряма загроза втрати незалежності і, врешті-решт, навіть нації з її мовою і культурою.

Другий варіант – розбудова ГУАМу у справжній економічний і політичний союз. Цей варіант зовсім не перспективний. Партнери України в такому блоці замалі, окрім того, і Грузія, і Молдова, як і Україна, бажають раніше чи пізніше інтегруватися до ЄС. ГУАМ може залишитись як зона особливих впливів України, паралельно з остаточним членством у ЄС.

Третя можливість для України – залишитися поза будь-якими економічними і політичними блоками. Прикладом такого статусу є Швейцарія. Швейцарія проте є політично і економічно розвиненою державою, вона зуміла у двосторонній спосіб домовитися з країнами-членами ЄС про корисні для неї умови торгівлі, наукову співпрацю тощо. Україна не спроможна це зробити. Окрім цього залишатися в сучасному глобалізованому світі в певному геополітичному вакуумі було не тільки не корисно, але й дуже небезпечно.

Залишається четвертий, вже задекларований політичним керівництвом країни, вибір - інтеграція до ЄС. На мою думку, треба послідовно реалізувати тільки цю стратегію. Чому такий вибір потрібний і корисний для України? Використовуючи досвід ЄС і його членів, а також отримуючи деяку допомогу, Україна зможе підвищити якість свого законодавства, професійність і незалежність своїх судів, змінити структуру своєї економіки, зменшити її енергоємність, і цим самим залежність від Росії, підвищити свою конкурентну спроможність, зберегти свою незалежність, забезпечити свої кордони. Можна згадати приклад Ірландії, яка була однією з найбідніших країн Європи і завдяки членству в ЄС, великим дотаціям з Фонду Регіонального Розвитку та іншим формам допомоги, стала в авангарді технологічного, економічного і політичного розвитку Європи.

Перед вступом до ЄС Україні треба якнайшвидше стати членом Світової Організації Торгівлі. Було б дуже важливо, щоб це сталося перед тим, як Росія увійде до цієї організації, бо тоді вона мусить вести переговори з Україною про умови за яких Україна може підтримати її кандидатуру. Тільки перший етап інтеграції до ЄЕП - зона вільної торгівлі - не суперечить майбутньому членству у ЄС. Україна повинна стати членом НАТО, бо це є гарантією національної безпеки і пришвидшення членства у ЄС.