Сторінка
3

Формування двопартійної системи в Англії

На початку XIX ст. репресивна політика торі в особі прем'єра Р. Карслі підірвала їх вплив на маси. Ліберальне крило партії почало пошук компромісу з буржуазією, що призвело до загострення внутрішніх партійних відносин. Остаточного удару по політичним позиціям торі нанесла парламентська реформа 1832 р., що відкрила доступ до парламенту представникам промислової буржуазії.

В середині XIX ст. на основі партії торі сформувалась Консервативна партія Великобританії, що існує до нашого часу. Після реформи 1832 р. почали виникати місцеві організації консерваторів, що у 1867 р. об'єдналися в Національний союз консервативних і конституційних асоціацій. Велику роль в формуванні партії зіграв Б. Дізраелі – лідер консерваторів 1846-1881, що був прем'єр-міністром в 1868 і з 1874-1880. З 1870-х до 1880-х років на Консервативну партію, яка виражала інтереси аристократів-лендлордів, стали покладатися все більш широкі кола промислової буржуазії. Поступово консерватори, продовжуючи захищати права лендлордів, почала разом з тим перетворюватися в основну партію англійського монополістичного капіталу.

Англійський парламент в XX ст.

Подальший розвиток капіталістичної системи в Англії призвів до появи нової політичної сили соціал-демократичного спрямування, яка одержала назву робітничої (labour) партії. Поступово лейбористи на політичній арені зайняли нішу вігів і сьогодні складають більшість у парламенті.

Лейбористська партія сформувавшись 1900 після злиття профспілок, соціалістичних груп і радикальних лейбористських товариств, через шість років партія проголосила свою офіційну назву - Лейбористська (1906). Різні ідейні підходи її неоднорідного соціального складу обумовили внутрішню фракційність партії - від соціалістичних фракцій, котрі покладають надії на результативність класової боротьби і зміцнення робочого контролю, до поміркованих реформаторів, прихильників активного співробітництва з профспілковим керівництвом в сенсі поступового покращення життєвого рівня і умов праці робітників.

Окрім урядової більшості, до складу Палати громад входить Опозиція її Королівської Величності, яка має офіційний статус і формується на основі партії, що на виборах здобула друге місце.

В новітній час в Британському парламенті пожвавились менші націоналістичні партії, здебільшого це представники Шотландії, Ірландії та Уельсу. До 80-х років у Великобританії встановлюється трипартійна система, що стала результатом активізації ліберального руху і оформлення його в новий політичний альянс із соціал-демократичною партією (СДП). Ця новостворена партія вперше впевнено заявила про себе 1983 року, здобувши 25,9% голосів під час загальних парламентських виборів.

СДП, котра вдихнула нове життя у відроджену Ліберальну партію, оформилася 1981 року з правого крила Лейбористської партії, таким чином, розколовши і ослабивши її.

У 80-х роках починається нова фаза розвитку трипартійної політичної системи Великобританії. Цей етап характеризується формуванням основних політичних сил, загостренням конфронтації між ними.

Крім згаданих, у Великобританії діє ще низка менш значимих і, як правило, локалізованих в окремих регіонах, політичних партій. Втім, з огляду на варіабельність і динаміку сучасних політичних процесів як в самій країні, так і на континенті загалом, присутність таких сил слід також розглядати як потенційно вагомий фактор.

Так, у 70-х роках сформувалася Шотландська національна партія, котра нині не справляє відчутного впливу на британську політику. Націоналістична партія Уельсу - Plaid Cymru - також не грає помітної ролі. Одначе, представники цих партій є в британському парламенті.

Політичні сили Північної Ірландії оформилися на релігійному грунті. Протестантська юніоністська партія Північної Ірландії 1974 року розкололася, внаслідок чого з'явилися дві самостійні супротивні сили - Офіційні юніоністи та Демократична юніоністська партія, як і раніше, протестантська. З іншого, католицького крила, було сформовано Соціал-Демократичну Лейбористську партії Північної Ірландії (СДЛП). Крім того, є ще й політичне крило ІРА - Шин Фейн. Дві останні партії обстоюють об'єднання Ірландії. Розбіжності між ними полягають в тому, що СДЛП пропонує мирні засоби розв'язання проблеми, а Шин Фейн радо підтримує будь-які, включаючи терористичні методи боротьби. Північно-Ірландська партія Альянсу займає центристську позицію, намагаючись стерти суперечності між цими партіями.

Дрібніші непарламентські крайні ліві партії представлені Троцькістською Революційною Робітничою партією та Комуністичною партією Великобританії. Партія Національний Фронт - авторитарна антиіммігрантська організація. Вона не має вагомого впливу й популярності.

Варто також згадати Партії Зелених, контра офіційно взяла цю назву 1985 року, а раніше називалася Екологічною партією. Партія не має одного лідера, покладаючись на кількох спікерів. Звичайно, діяльність, здебільшого, зосереджена на проблемах захисту оточуючого середовища. Втім, такі її програмні положення як заборона ядерної зброї, неприйнятність вступу Великобританії до ЄС, економічний перерозподіл, зближають партію до позицій лівих.