Сторінка
5
боржника, наприклад, керівник державної податкової служби. Далі у цій статті розглядатимуться деякі особливості укладення мирової угоди на різних стадіях здійснення провадження в справі про банкрутство.
УКЛАДЕННЯ МИРОВОЇ УГОДИ
Мирова угода може укладатися на будь-якій стадії провадження в справі про банкрутство, в тому числі й на стадії ліквідації боржника (після визнання боржника банкрутом). Після затвердження господарським судом мирова угода стає обов’язковою для боржника (банкрута) й кредиторів. Причому
умови цієї угоди є обов’язковими лише для кредиторів, вимоги яких входили до реєстру вимог кредиторів. Кредитори, вимоги яких не підлягають задоволенню в межах провадження в справі про банкрутство, або не були заявлені, або були заявлені після закінчення передбаченого законом про банкрутство процесуального строку, який не відновлено господарським судом, можуть подати позов із зазначеними вимогами в порядку, встановленому ГПК (див. інформаційний лист Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів” від 13 лютого 2002 р. № 01-8/155). Одностороння
відмова від мирової угоди не допускається. Для захисту прав кредиторів Закон про банкрутство встановлює, що для кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили
згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.
Органи податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і обов’язкових платежів, зобов’язані погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому
податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, списується як безнадійний (після змін, внесених Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. № 2181-III), а податкові зобов’язання чи податковий борг, які
виникли протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду календарних років, розстрочуються або списуються на умовах мирової угоди. Законодавство про банкрутство передбачає окремі випадки, коли укладення мирової угоди ініціюють арбітражні керуючі. Так, якщо в процедурі санації для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду. Такий крок є останньою можливістю врегулювання проблем заборгованості
боржника, а неукладення мирової угоди тягне за собою визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Арбітражний керуючий подає інформацію про затвердження мирової угоди до Агентства з питань банкрутства (див. Положення про порядок формування та ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про
банкрутство, затверджене наказом Агентства з питань банкрутства від 6 листопада 1999 р. № 96) в десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали. Мирова угода після затвердження її господарським судом стає правовстановлюючим документом, на підставі якого провадиться, наприклад, державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна (див. Інструкцію про порядок державної
реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджену наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 р.№ 121).
МИРОВА УГОДА: ЗМІСТ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ
Крім відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника мирова угода може передбачати також виконання зобов’язань боржника третіми особами, обмін вимог кредиторів на акції боржника (якщо боржником є акціонерне товариство) та задоволення вимог кредиторів іншими способами, які не суперечать закону. Як зазначалося вище, практично всі цивільно-правові способи можуть бути використані з метою відновлення платоспроможності боржника і, відповідно,
вони стають частиною мирової угоди. Мирова угода укладається в письмовій формі. В постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28 квітня 1978 р. № 3 пояснено, що згідно з правилами, встановленими ст. 46 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), недодержання передбаченої законом простої письмової форми угоди не тягне визнання її з цих підстав недійсною, а лише позбавляє сторонни права при виникненні спору посилатися для підтвердження угоди
на показання свідків. Законодавство про банкрутство передбачає спеціальні умови надання мировій угоді законної сили: мирова угода має бути затверджена господарським судом, про що виноситься окрема ухвала.
Арбітражний керуючий протягом п’яти днів з дня укладення мирової угоди подає до господарського суду заяву про її затвердження. До такої заяви, крім тексту мирової угоди, додаються: протокол засідання комітету кредиторів, на якому було
прийнято рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; зобов’язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено в першу чергу (крім вимог кредиторів, забезпечених заставою). Господарський суд повідомляє сторонам про дату розгляду мирової угоди. В практиці проходження цієї стадії в судовому провадженні ймовірні випадки, коли будь-хто з кредиторів не погодився на умови мирової угоди, якщо вони не відповідають намірам такого кредитора, або якщо він має свої заперечення. В подібній ситуації такому кредиторові надається право висловити свої
Інші реферати на тему «Підприємництво»:
Інноваційний розвиток підприємства: сутність поняття, принципи оцінювання і регулювання
Реалізація бізнес-плану як прцес його удосконалення та подолання опору нововведенням
Державне регулювання економіки в умовах ринку, реєстрація та перереєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, неправомірність угоди між підприємцями
Роль малого бізнесу в ринковій економіці, шляхи розвитку малого підприємництва в Україні
Визначення ринкової стратегії підприємства. Характеристика основних джерел формування капіталів підприємства і основних методів фінансування