Сторінка
2

Тепло отчого дому

11. Читання парами.

-Як ви думаєте, чому вірш названо “Давня весна”, а не просто “Весна?” (Враження від весни, яку згадує поетеса, було таким сильним, що воно не забулося і через багато років).

ІV. Заключна частина.

Творчість Лесі Українки дуже багата та різноманітна. Всі її поезії свідчать про велику любов до рідної землі, її вболівання за долю свого народу. Вона любила пісні й музику свого народу, його звичаї, вбрання, на голові носила віночок. А, оскільки, Леся Українка дуже любила квіти, то ж сплетімо сьогодні з вами віночок у пам’ять про неї.

-Вважалося, що віночок може захистити молоду дівчину. У ньому кожна квіточка ніби оберіг від лиха, від нечистої сили і щось символізує. До Лесиного віночка вплетемо барвінок – символ пам’яті й вдячності поетесі. Вплетемо маки – квіти краси і молодості; ромашки – квіти кохання і миру; волошки – простоти і ніжності.

-А тепер подивіться на чудові стрічки у віночку. (Зелені стрічки уособлюють життя, коричневі – рідну землю, сині – небо і воду, жовті – сонце, червоні – молодість і красу).

(Вінок покладається біля портрета юної Лесі Українки, обрамленої в рамку).

V. Підсумок уроку.

-Діти, подивіться на символічне дерево, життя і творчість поетеси. Поки ви ще не все знаєте про життя і творчість Лесі Українки, тому і листочків на дереві небагато. Будете зростати ви, буде поповнюватись і кількість листочків на дереві. А поки поясність, що означають ті дати, які написані на цих листочках.

25 лютого 1871 р. – народилась у м. Новограді-Волинському Лариса Петрівна Косач, майбутня видатна українська поетеса Леся Українка.

1880 р. – у дев’ятирічному віці Леся написала свій перший вірш “Надія”. Цей вірш її мати, відома українська поетеса Олена Пчілка, підписала псевдонімом Леся Українка).

1890 р. – Леся Українка написала вірш “Колискова”.

1893 р. – було надруковано першу збірку поезій Лесі Українки під назвою “На крилах пісень”.

1 серпня 1913 р. – у Грузії в м. Сурамі померла видатна українська поетеса Леся Українка.

Леся Українка – славна дочка України. Вона любила рідну Україну і служила їй своїм палким словом. Ми з вами – земляки славетної поетеси. Ми живемо в Україні. Це наша Батьківщина, наша рідна земля, яку палко любимо.

VІ. Домашнє завдання.

Дякую за підготовку до уроку, за ваші знання, відповіді, за розуміння поезії, за вашу любов до Лесі Українки, яку ми сьогодні відчули.

Вивчити напам’ять вірш “Давня весна”. Уміти розповідати основні події з життя Лесі Українки.

Тема: Знання – це скарб, а вміння вчитись – це ключ до нього.

Мета: Дати дітям уявлення про те, що у школі здобуваються знання, необхідні всім людям у житті, і що знання – це великий і неоціненний скарб, який робить людину сильною, а вміння вчитися – це той ключик, який відкриває скарб і дає людині світло. Розвивати пізнавальні інтереси. Виховувати повагу до школи.

Обладнання. Семипелюсткова квітка – це кольори веселки. В середині квітки слова: “Веселковий світ знань”.

Червона пелюстка – читання, основа навчання: “Хто багато читає – той багато знає”.

Жовтогаряча пелюстка – це рідна мова, письмо: “Хто грамоти вміє – той добро жне і сіє”.

Жовта пелюстка – математика: “Математика – гімнастика для розуму”.

Зелена пелюстка – це зелений світ навколо нас, довкілля: “Весна красна квітками, а осінь – плодами”.

Блакитна пелюстка – це світ прекрасного, світ музики: “Музика без язика, а людей скликає”.

Синя пелюстка – фізкультура і спорт: “У здоровому тілі – здоровий дух”.

Фіолетова пелюстка – це праця, художня праця: “Праця людину годує, а лінь – марнує”.

Хід уроку

Учитель. Дорогі діти, ось ви у школі, на першому уроці. Вітаю вас з Днем знань, який сьогодні святкує наша Україна. Саме сьогодні у вас радісний день – ваше перше шкільне свято. У всіх містах і селах почався новий навчальний рік, який поведе учнів у дивовижну Країну Знань. І ви стали учнями, дорогі мої першокласники. Школа радісно вас зустріла і усміхається всіма віконцями до своїх любих дітей. Подивіться, який гарний клас, які чистенькі парти. Тут ви будете навчатися, дружити, відпочивати. Крім цього, школа – це не лише те приміщення, до якого ви щойно зайшли, це велика країна Знань, країна дитинства і юності. Ви побачили, що тут навчаються не лише маленькі діти, а й старші учні. Всі школярі одержують відповідні знання, які просто необхідні для кожної людини. Знання - це все те, що людина вміє, знає, навчилася робити.

Знання – ось як це сонечко. А що дає сонечко? Воно дає світло, світло науки і тоді людина вміє читати, писати, рахувати. А як немає сонечка, тоді наступає ніч, тьма, людина не вміє читати і писати, і їй важко жити. Тому ось це сонечко дає кожному з вас свій промінчик. Цей промінчик воно дарує Христині і гладить її голівку. А ти, Христино, що можеш розказати, щоб сонечко тебе запам’ятало і зігріло. (Дівчинка розповідає про себе). А ви, діти, постарайтеся не випускати зі своїх рук світлий промінець і йти по ньому до світла знань. От сонечко подарувало вам свої промінчики, а ви повинні йти по них до сонечка, до знань. А як йти? Потрібно наполегливо працювати, старатися, трудитися так, щоб найбільше знати, щоб здобути міцні знання, бути освіченим, знаючим, розумним і добрим. Крім цього, до всіх знань, які ви здобудете, ще треба додати любові і доброти, щоб розум і знання приносили і вам, і всім людям на Землі щастя і радість. А тепер

Сонце в мандрівку нас закликає,

Про дорогу веселу оповідає.

Ідіть, мої любі, під ноги дивіться,

Травам і квітам ніжно поклоніться.

Несіть же їм ласку у кожній долонці.

Разом з промінням веселого сонця.

Хай же мандрівка казкою стане,

Про неї розкажете татові й мамі.

І запрошує воно нас на велику галявину, де росте багато гарних квітів. Але одна серед них – незвичайна, це квітка – семицвітка, у якої закриті пелюстки. Діти, давайте попросимо, щоб сонечко і квіточці дало світла. (“Сонечко, дай світла!”). Ось своїм промінчиком воно доторкнулося до пелюсточки і вона розгортається. Та тут щось і написано. (Вчитель читає з пелюстки: “Хто багато читає – той багато знає”). Все зрозуміло, це квітка–семицвітка, назвала нам один із скарбів, з яким ми повинні познайомитися і оволодіти ним.

-Хто знає, що таке скарб? (Це велике багатство, яке допомагає людині в усьому, живе в достатку). І от читання, що є основою навчання, - є одним із цінних скарбів, маючи який людина легко може пізнати світ, а книга все вам сама розкаже і допоможе мандрувати по землі і навіть до зірок. З нею ви можете всюди побувати, бо книга мудра і багато знає, вчить людину, як на світі жити.

От уявіть собі, що ви голодні, а стоять багато різних баночок, на яких немає малюнків, лише написані слова, а читати ви не вмієте. Грамотна людина прочитає і зрозуміє, що можна вживати в їжу, а чого в жодному разі не можна їсти, тому що це не їстівний продукт, а отрута. А неграмотна почне пробувати все на язик і легко зможе отруїтися. Або, наприклад, ви загубилися в лісі, а як з нього вийти, ви не знаєте, що робити? Грамотна людина знає, як орієнтуватися на місцевості, цього її в школі навчили, а неграмотна довго блукатиме. І таких прикладів можна навести дуже багато.