Сторінка
2

Методи виявлення прихованої заселеності збіжжя шкідниками

У сховищах зернова міль пошкоджує найчастіше верхні шари насипу зерна на глибину 5–8 см, а за сильного заселення — до 20 сантиметрів.

Методи виявлення прихованого заселення зерна шкідниками

Перший метод — розколювання зерен. Він полягає в тому, що від середнього зразка зерна відбирають поспіль 50 цілих зернин основної культури й розколюють їх скальпелем або гострим ножем уздовж. Розколоті зерна розглядають під лупою для виявлення личинок, лялечок або жуків. Зерна з виявленою прихованою формою ураження підраховують і визначають відсоток до кількості зерен у зразку.

Метод виявлення на поверхні зерна пробок (штучно збільшених і забарвлених у темний колір). Для встановлення прихованого ураження цим методом із середнього зразка виокремлюють і очищають від домішок, битих і явно пошкоджених зерен наважку зерна масою 15 г. Її вміщують у чисту сітку із жерстяної оправи та занурюють на 1 хв в посуд із водою, температура якої сягає 30°С. У воді зерна набрякають, і розміри пробочок збільшуються. Потім сітку переносять на 20–30 хв у ємність, наповнену водою з 1%-ним розчином марганцевокислого калію. Коли пробка забарвиться, надлишку фарби позбавляються з допомогою холодної води або суміші перекису водню та сірчаної кислоти (на кожні 100 мл 1%-го розчину сірчаної кислоти беруть 1 мл 3%-ного перекису водню). Така обробка відновлює природне забарвлення зерна, а пробки стають темними та опуклими, їх добре видно й зручно лічити. Зробити це треба відразу, бо коли вони висохнуть, забарвлення може зникнути. Цим методом легко визначити наявність у зерні довгоносиків, але інформацію щодо ураження зерна точильником і зерновою міллю одержати неможливо.

Метод хімічної індикації. Хімічна індикація грунтується на використанні нетральроту або нінгідрину. Із партії зерна відбирають певний зразок, зерна якого роздушують між двома листками, обпилених однією з названих хімічних сполук. Через 10–20 хв за кімнатної температури і через кілька секунд за температури 110…130°С на папері проявляються пурпурові плями. В разі роздавлення комах виділяється рідина — гемолімфа, — яка і вступає в реакцію з “хімією”, залишаючи на папері яскраво забарвлені плями. Останні дуже стійкі й зберігаються на папері кілька років. Підраховують кількість плям.

Рентгеноскопічний метод. Дає змогу реєструвати порожнини, утворені комахами всередині зерна. Вони на рентгенівських знімках з’являються як темні плями. На жаль, метод не дає можливості визначити заселеність зерна на ранніх стадіях, тобто коли навколо комахи ще не утворилася доволі велика порожнина.

Найточнішим і найбільш надійним визнано метод відродження комах у середніх зразках зерна, витриманих в оптимальних для їхнього розвитку умовах, які контролюють. Розвиток триває майже півтора місяця, отже, тривалість такого аналізу істотно обмежує його використання.

Кілька слів слід сказати про зернобобові. Приховану форму заселення гороху брухусом визначають методом забарвлення 1%-ним розчином йоду в йодистому калії. Для цього з середнього зразка гороху виокремлюють наважку 100–150 г. Потім насіння перемішують і розподіляють рівним шаром у вигляді квадрата. Останній поділяють діагоналями на чотири трикутники і в кожному з двох протилежних трикутників відраховують по 50 цілих насінин гороху. Розчин йодистого калію готують у посуді з притертим корком. Для цього в посуд насипають 10 г йодистого калію, розчиняють його у невеликій кількості води. Потім до розчину додають 5 г кристалічного йоду. Вміст склянки збовтують до повного розчинення кристалів, додають ще 500 мл води. Після цього проводять аналіз. У приготований 1%-ний розчин йоду в йодистому калії на сітці занурюють 50 зернин. Через 1–1,5 хв сітку з горохом переносять у 0,5%-ний розчин їдкого калію або їдкого натру. Через 30 с сітку з горохом виймають із лугу і промивають у воді протягом 15–20 с. Насіння негайно аналізують. Після такої обробки вхідні отвори личинок або місця проколів забарвлюються у чорний колір, і вони стають добре помітними на поверхні насінин у вигляді чорних круглих плям діаметром 1–2 мм. Заражені зерна підраховують і визначають у відсотках ступінь пошкодженості.

І нарешті, наведемо деякі нормативи зберігання збіжжя, аби зменшити ймовірність заселення його шкідниками.

1. У польових умовах зернова продукція може зберігатися в автомашинах або причепах, на грунті чи в пристосованих приміщеннях та в спеціально підготованих укриттях. Якщо зерно зберігатимуть у вантажівках, треба, щоб на кузові було брезентове укриття, а дно вислане брезентом або іншим щільним матеріалом. Зберігання збіжжя на грунті передбачає спорудження спеціальних майданчиків, поверхню яких вистилають підручним матеріалом або дерев’яними щитами й накривають брезентом. На останній насипають зерно (складають мішки тощо), яке теж накривають брезентовою тканиною. Розміри одного бурта — 5х10 м. Зберігання зерна в приміщеннях передбачає їхнє підготування: очищення, вистелення захисним матеріалом; коли є можливість, підлогу та стіни закривають дерев’яними щитами чи горбилем.

Узагалі в польових умовах зерно не рекомендується зберігати, робити це доцільно лише тоді, коли немає змоги негайно вивезти збіжжя на спеціально обладнані пункти.

2. На перевальних пунктах і складах зерно зберігають у сухих приміщеннях із вмонтованими вентиляторами. Відносна вологість повітря в них має бути 70–75%, а температура повітря — 20…25°С. Зерно можна зберігати насипом або в засіках. Підлога має бути з дерев’яного покриття. Висота насипу зерна залежить від вологості й температури повітря.

Влітку температура в товщині шару зерна не має перевищувати 25°С.

Крім загальногосподарських, є ще засоби захисту. Їх не багато, але цілком достатньо, щоб убезбечитися від “злодіїв” у сховищі.