Сторінка
2

Бароко

4. Геній бароко – Джованні Лоренцо Берніні

Найбільшим і різнобічно обдарованим генієм бароко був прославлений скульптор, блискучий архітектор, живописець і поет Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680). Розповідають, що він поставив оперу, до якої написав лібрето і музику, створив декорації, ескізи костюмів і навіть винайшов сценічні механізми! Він народився в Неаполі, але батько-скульптор відвіз талановитого підлітка в Рим. Там він досить швидко набув популярність під заступництвом кардинала Сіпіоне Боргезе. До 26 років його патроном став папа Урбан VII, і в 1629 р. молодий Берніні був призначений архітектором найбільшого в християнському світі собору св Петра, будівництво якого тяглося вже добру сотню років. Перед майстром відкрилася пряма дорога до слави. Він майже безвиїзно працював у Римі, і багато великих пам'ятників і визначна пам'ятки древнього міста зобов'язані йому своїм народженням.

Берніні-скульптор був віртуозом у яскравому дусі бароко. Вийшов з-під його різця холодний мармур оживає то м'якою теплотою шкіри, то блиском і плинністю тканин, а складки драпірувань немов колишуться на легкому вітрі. На відміну від ранніх скульптур, його зрілі твори дивлятьс з однієї єдиної точки і, як правило, поміщені в створений спеціально для них архітектурний інтер'єр, з якого як би випливають назустріч глядачу. Цей ретельно продуманий художній прийом дуже характерний для мистецтва бароко. Майстер часто прагне втягнути глядача в чарівництво, яке відкривається його погляду.

З усієї титанічної роботи Берніні над інтер'єрами собору св.Петра найбільше вражає уяву Балдахін - величний (висотою 29 м) навіс над престолом з позолоченої бронзи, зведений над тим місцем, де, по переказу, минулому поховані св. Петро і св. Павло. Його кручені колони символізують наступність християнства, що походять через Константинополь до древнього храму Соломона в Єрусалимі. У той же час вони дуже характерні для естетики бароко, що вільно обходилася з класичним представленням колони заради видовищності і новизни. Скульптурні прикраси каркасу і бронзовий, багато прикрашений кистями навіс, що створює ілюзію важкої оксамитної тканини, роблять Балдахін одним із самих чудових пам'ятників мистецтва бароко.

Однак навряд знайдуться у світі пам'ятники, здатні суперничати величчю з могутніми колонадами, які Берніні звів на площі св. Петра. Як говорив сам майстер, вони, немов турботливі руки матері-церкви, поєднують і зміцнюють усіх католиків у святій вірі. До числа інших його римських шедеврів належить і Фонтан чотирьох рік на пьяцца Навона. Чотири головних фігури в цій скульптурній групі символізують великі ріки різних континентів - Дунай, Ніл, Ганг і Ла-Плату. Усі вони згруповані навколо домінуючого над усією композицією справді античного обеліска.

5. Вплив бароко на світову культуру

Незважаючи на свої католицькі "південні" джерела, стиль бароко вплинув на мистецтво Фландрії, Німеччині й Австрії. В Франції пишність і пишнота бароко служили прославлянню абсолютної монархії Людовіка XIV. До того ж, там були дуже сильні традиції стриманого класицизму, і навіть грандіозний палац Людовіка у Версалеві до чистого бароко віднести не можна.

Стиль бароко домінував у Європі до середини XVIII століття. Найвідоміший зразок його в Росії - Зимовий палац - побудований В.В.Растрелли в 1754-62 р.

На Україні XVII-XVIII століття - розквіт культури бароко, що з'єдналася з православною традицією в дивному синтезі, що відбив духовні і філософські шукання бурхливої, суперечливої і героїчної епохи. Майстри тієї пори, продовжуючи і немов надолужуючи упущене вслід західноєвропейському Ренесансу, малювали свого героя сильним, розумним, енергійним і жагучим. Але це вже не богоподібний титан Відродження, а людина, що усвідомила швидкоплинність і ілюзорність "радостей земних". Звідси меланхолійність і внутрішня зосередженість персонажів як церковної, так і світського живопису серед пишного цвітіння життя. Мораль епохи не звеличує відмовлення від земного і людського, а затверджує необхідність розумного самообмеження. Людина бароко увесь час стоїть перед вибором - бути щасливим тут і зараз (тобто на землі) чи потім і там (на небі). Постійно зіставляючи земну твердінь з небесною, художники дають волю фантазії, звільняючи себе і глядача від умовностей, як формальної релігії, так і повсякденної логіки. Звідси фантасмагоричність образів як характерний елемент бароко й одна із самих яскравих рис його українського різновиду.

Список використаної літератури

1. Енциклопедія мистецтва. – М., 2000.

2. Виппер Б. Р. Статті про мистецтво. - М., 1990.

3. 50 біографій майстрів західно-європейського мистецтва.Видавництво "Радянський художник", Ленінград 1965 р.

4. Історія мистецтва закордонних країн. - Том 2. Видавництво "Академія художників". – М., 1990.

5. Українська та зарубіжна культура. – К., 2001.