Сторінка
2

Танець як стародавній і популярний вид мистецтва

2. Поняття хореографії

Хореографія – (від грецьких слів “хорео – танець”, “граф – пишу”) з початку цим терміном позначали записування танців умовними значками. Термін хореографії означає танцювальне мистецтво в цілому.

Хореографічну виховання має велике значення розвитку людини. Засобами танцювального мистецтва воно прищеплює любов до всього красивого витонченого. Саме така мета стоїть перед керівниками. Оскільки естетичне виховання починається в ранньому дитинстві.

Танець – це сукупність виразних і організованих рухів підкореним в загальному ритмі втілених у завершені художню форму. Він має невичерпні можливості для розвитку думок і почуттів танцюючи.

Головне в танці – це втілення його ідейного задуму, який розкривається через пантоніму. Відповідні пластичні рухи, живі і дійові образи. Треба також завжди мати на увазі, що тільки емоціями не можна правильно розкривати зміст танцю. Потрібна якість думки точність рухів доповнення емоційних почуттів. У нашій країні 10 тис. людей і дітей беруть участь у роботі хореографічних гуртів.

Танець – відноситься до найдревніших, найпоширеніших і найдемократичніших видів мистецтва. Здавна важливі події в житті людини супроводжувалися масовими танцювальними видовищами. Такі видовища – хороводи зафіксовані в багатьох творах мистецтва. У древньому античному світі танці, звичайно істотно відрізнялися від сучасних, але їх основні різновидності формувались у глибокій давнині – ритуальні, обрядові, військові, сценічні та інші жодні свята не обходились без яскравих танцювальних дійств.

Музичний супровід яких зводився лише до ритмічності. Танцюристи відбивали руками і ногами такт, пізніше різними раковинами чи дерев’яними палицями, згодом виникли найпростіші ударні і струнні музичні інструменти. Народ любить танцювати, танцювальний фольклор - невичерпний скарб мистецтва, що ним і створений. Відомо, яка велика сила емоційного і морального впливу танцю, втіленого у високохудожню форму. Зараз жодну художню самодіяльність не можна собі уявити без танцювального колективу. Танцям віддають свій відпочинок школярі і студенти, робітники і вчені люди різні за віком, культурним і естетичними переконаннями. Але те, що показують на сцені, повинно відрізнятись глибоким змістом і красою художньої форми. Особливість хореографічного мистецтва в тому, що його природа синтетична, вона включає в себе інші види мистецтва – музику, живопис, скульптуру. Вміло поставлена робота танцювального колективу має допомогти виховати розвинуту людину з високими духовними та фізичними якостями.

Танець – вивчають у загальноосвітніх середні школах мистецтва, а також у мистецьких вузах. Дуже важливо пам’ятати кожному, що саме у дружніх стосунках музи танцю. Терпсихори і покровительки музики Євтерпи народжується високе творіння.

На сьогодні в аматорських колективах використовуються різні жанри хореографічного мистецтва народні, спортивно-бальні, естрадні і модерн. Але який би жанр не обрав колектив у ньому, повинна бути глибоко продумана система роботи над репертуаром, визначена і налагоджена навчально-виховна робота.

Однак далеко не всі керівники танцювальних колективів у повній мірі це усвідомлюють. На жаль нерідко музичний супровід виконується лише як, заміна рахунку, віддаючи перевагу ритму і темпу, на мелодійність мало звертають увагу Керівнику потрібно працювати в тісному контакті з концертмейстром ставити перед ним конкретне завдання і, ні в якому випадку не знижувати вимог до запропонованого музичного супроводу.

3. Вимоги до музичного супроводу танцю

Музичний матеріал, що використовуються на заняттях (мова йде про постановки) слід черпати із народних і класичних творів, із творів різних композиторів. Він повинен допомагати вихованню в учасників навиків предтечі засобами танцювального характеру. На заняттях не повинно бути місця для низькопробної музики. Вона псує художній смак виконавців. До початку занять керівник повинен провести підготовку робочу з музикантом. Потрібно визначити яка музика підходить для тих чи інших рухів і танцювальних комбінацій, відібрати необхідні твори і на цю музику створити рухи. Помилково дають, ті хто придумує рухи без музики під рахунок “раз-два”, а потім “підганяє” їх під музику. Ідучи таким шляхом, керівник неминуче буде створювати пусті формальні комбінації, що не мають конкретного змісту, який випливає із музики. Така система роботи може і навчить учасників деяких технічних прийомів, але ще не має нічого спільного з навчанням мистецького танцю. Учасник виховний на тій системі стає безпосереднім. Всі набуті раніше технічні навики не допоможуть йому, тому, що він не навчений передавати рухами думку, закладену в музиці, а механічно виконує завчену на заняттях.

Навіть у вправах біля станка необхідно звернути увагу на відтінки музичного твору, який супроводить заняття. Від концертмейстера потрібно вимагати художнього виконання твору, а не ритмічно відігравати теми мелодій, як вони собі частенько дозволяють.

Безсумнівно підібрати хороший музичний матеріал для супроводу занять важко тому, що для цього потрібні короткі й музичні фрази. Однак зробити це можливо. Керівник і концертмейстер повинні завести спеціальний нотний зошит і вносити в нього усі вдало підібрані твори. Таким чином поступово буде створено запис музичних творів для супроводу занять. Коли концертмейстер говорить, що танцювальний уривок мусить звучати 12 тактів інакше задум композитора чи народний зворот мелодії спотвориться, тож потрібно відповідно перебудувати танцювальний уривок, а не вимагати від концермейстра зміни структури музики. Потрібно створити новий уривок, який би відповідав музичній п’єсі або шукати інший музичний твір того розміру. Який би відповідав задуманому танцювальному уривку. Зрозуміло наступне – старанно підготовлена робота у співпраці педагога, балетмейстера чи керівника колективу з концертмейстером дозволить уникнути помилок і забезпечить продуктивність занять.

4. Робота із самодіяльним хореографічним колективом