Сторінка
2

Мистецтво Росії ХІV – ХVІІ ст.

- УСПЕНСЬКИЙ СОБОР в Московському Кремлі 1475-1479рр. споруджено італійцем ФІОРАВАНТІ.

В ХVІ ст. виникає новий тип в архітектурі шатрового храму відродивши давні традиції дерев'яного зодчества:

- ранній і найкращий зразок такого меморіального типу є церква Вознесіння в Коломенському.

Шатрові споруди пізніше будувались скрізь, особливо в наступні століття (особливо ХVІІ ст.);

- храм Покрова (ВАСИЛЯ БЛАЖЕННОГО в Москві на червоній площі). Зодчі росіяни БАРМА ТА ПОСІНІК, звернених до ХРИСТА. Верхні яруси зай­мали погрудні зображення богоматері та пророків, внизу на царських воротах і по боках від них – БЛАГОВІЩЕННЯ, євангелісти та зображення святого, кому присвячений храм.

Одним із найвідоміших іконописців ХV ст. - є Андрій Рубльов. Його ім'я часто згадувалось в літописах. Але досить важко судити, які із творів належать руці великого майстра:

- розписи стін УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ у Володимирі;

- ІКОНА ТРІЙЦЯ 1420р. (Третьяковська галерея);

- СПАС ІКОНА із ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО ЧИНА І420р.

Ще одним шедевром московського іконопису - "Видіння ангела жінкам-мироносицям";

- Покладіння в гріб ікона ост. четв. 15 століття

- РІЗДЗО ХРИСТОВО, ікона ХV ст.

У ХVІ ст. продовжувавши розвиток рукописної книги. Щоправда, характер її оформлення змінюється, пишно фламентовані, розмальовані золотом євангелія та псалтирі стають рідкістю.

Але справжню революцію у книжковій справі зробило книгодрукування. У 1564р. московський першодрукар Іван Федоров випустив у світ першу, нерукотворну книгу - "Апостол".

Для архітектури ХVІІ ст. характерно не лише збільшення будів­ництва кам'яних споруд, а й прагнення зодчих надати церковній будівлі характеру світської. Прикладам такої архітектури є Теремський палац у Москві (1635-1636рр.) Вікна, портали входів, стіни прикрашені розписом, різьбленим каменем, металом.

Яскравим прикладом кам'яної архітектурі цього періоду є церква Покрови у Філях (1693-1694). По трьох сторонах хреста мальовничо розмістились відкриті галереї з широкими сходовими маршами, утворюючи підніжжя над яким височить сама баштоподібна споруда. Широкі, світлі вікна, білі Декоративні наличники, тонкі колонки, ажурні гребінці над вікнами.

Аналогічні процеси спостерігались 1 в живопису ХУП ст. фреска поступово втрачала свою монументальність.

Характерним прикладом можуть бути розписи церкви Іллі Пророка (1681), виконані групою живописців на чолі з Гурієм Нікітіним і Силою Савіним. Релігійні легенди служать часом лише приводом. Для зображення побутових або історичних сцен. Так, у сцені "Зцілення отрока" показані жнива.

Центральною постаттю у рос. мистецтві другої половини ХVІІ ст. був Симон Ушаков (1626-1686рр.). Це не тільки талановитий живописець-новатор, але й визначний теоретик, видатний педагог, який очолював ба­гато років Іконописну майстерню в Оружейній палаті.

Важливим етапом у творчості Ушакова була його ікона "Трійця" (1671). Постаті ангелів в ній написані об’ємно, вони сповнені тілесної вагомості. Твір С.Ушакова "Наладження древа держави Російського" (1668) важко назвати іконою - це скоріше груповий портрет, виконаний на за­мовлення царського двору.

Отже, ХVІІ ст. завершився середньовічний період історії рос. мистецтв. Багатий досвід накопичений митцями в галузі монументального й станкового живопису, архітектури й художнього ремесла книгодрукуван­ня підготував ґрунт для нового етапу у розвитку рос. мистецтва, який наступив ХVІІІ ст.

З будов кінця ХV- початку ХVІ ст. на території, Московського Кремля слід відзначити дзвіницю Івана Великого (1505-1508) італійського архітектора Бона Фризіна. Це висока, баштоподібна споруда з кількох ярусів, які поступово зменшувалися.

Досягнення московського живопису другої половини ХV ст. пов'язані з іменем Діонісія (нар. близько 1440 - пом. після 1502 р.).

Мистецтво Діонісія завершує художні пошуки цього часу. Його розуміння людини, як втілення краси і духовної досконалості, а також художня мова творів спираються на рубльовські традиції. Разом з тим в його обра­зах менше емоційної глибини, художник ніби варіює один і той же тип.

У середині ХVІ ст. в рос. кам'яній архітектурі під впливом народ­ного дерев'яного зодчиства з'явився своєрідний тип церковної споруди, так званої шатрової,що поривало з усталеною традицією хрестово-купального храму.

Найяскравішим зразком такого типу культових споруд в Вознесенська церква в Коломийському (1539).

Храм являє собою високу, звужену доверху двадцятивосьмиметрову вежу. Не тільки конструкція, а й плоскі пілястри, витягнуті вікна, стрільчасті арочки в простінках, кокошники із загостреними верхами.

У Вознесенській церкві немає вівтарної апсидії, інтер’єр її не був розписаний.

Наступний шедевр рос. архітектурури – церква ПОКРОВИ "нарові-собор" Василія Блаженного" (1555-1560) був задуманий і споруджений як пам'ятник на честь взяття рос. військами Казані. Авторами будівлі були рос. майстри Постник і Барма. Восьмикутна в плані, Покровська церква складається з дев'яти окремих, композиційно об'єднаних між собою об'ємів, які утворюють мальовничу пірамідальну групу із складним силуетом. Червоно-цегляна кладка споруди неначе вишивкою пожвавлена візерунками з білого каменю: площини грати прикрашені кокошниками різної величини і форми.

Мотиви сучасності чисто побутові елементи все частіше проникаю у такий вид станкового живопису, як ікона. Так у іконі поряд з традиційними святими стали з'являтися зображення царя, цариці.

Своєрідною історичною композицією є величезна за розмірами і сильно витягнута по горизонталі ікона середини ХVІ ст. “Церква-воінствуюча” створена на честь взяття Казані. Ідея уславлення величі й сили Московської держави, царя-переможця, що повертається з тріумфом, набуває тут символічного амгоричного вираження. Дуже детально виписана, ікона вже немає тієї мо­нументальності, що властива ранньому іконопису. Призначена не для церкви а для царських палат.

В історії Росії період ХІV-ХVІІ ст. увійшов як надзвичайно склад­ний і напружений.

Було скинуте ненавмисне монголо-татарське Іго, розпочалося об'єднання руських земель, що завершилося в ХVІ ст. утворенням могутньої цент­ралізованої держави на чолі з Москвою, відбулося історичне возз’єднання України з Росією. Водночас тривала боротьба проти нових іноземних загарбників, зокрема з польсько-шведськими інтервентами. Дальше посилення фео­дальної експлуатації викликало широкі народні повстання під кер1вництво^ Івана Болотникова і Степана Разіна. Всередині феодалізму поступово виз­рівали елементи буржуазної суспільно-економічної формації.