Сторінка
3

Податок на додану вартість

Згідно із Законом «Про податок на додану вартість» застосовую­ться дві ставки оподаткування: 20% і нульова. Нульова ставка опо­даткування ПДВ застосовується до таких операцій:

— продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

— продаж робіт (послуг), призначених для використання і спо­живання за межами митної території України;

— продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної тор­гівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

— надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і ван­тажів за межами митного кордону України;

— продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф'яних брикетів, електроенергії, імпортованого газу.

Не дозволяється застосування нульової ставки ПДВ до операцій, що зв'язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій дає змогу включати в суму податко­вого кредиту ПДВ на придбані товари (роботи, послуги), що вико­ристані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Підставою для включення ПДВ у податковий кредит є податкова накладна, що передається покупцеві продавцем товарів (робіт, по­слуг). Податкову накладну складають у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної передається покупцеві, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є важливим розрахунковим і податковим доку­ментом. У разі звільнення від податку на додану вартість у податко­вій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні законодавчі документи.

Не дозволяється включати в податковий кредит витрати на спла­ту ПДВ, що не підтверджені податковою або митною декларацією. За імпортування робіт (послуг) підтвердженням факту виникнення податкового кредиту є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить про переказ грошей на оплату таких робіт (послуг).

Коли на час перевірки платника податку податковим органом включені до складу податкового кредиту суми не підтверджуються відповідними документами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податко­вого кредиту.

Слід звернути увагу на дату виникнення права платника податку на податковий кредит. Вона залежить від виду операцій, що здійс­нюються, форми розрахунків. Можливі такі варіанти визначення дати виникнення податкового кредиту.

1. Для звичайних операцій, пов'язаних із продажем товарів (ро­біт, послуг), — це дата списання коштів із банківського рахунка пла­тника податку для оплати товарів (робіт, послуг), підтверджена по­датковою накладною, або дата отримання товарів.

2. Для бартерних (товарообмінних) операцій — це дата здійснен­ня заключної балансуючої операції.

3. Для операцій, зв'язаних із завезенням (імпортом) товарів, — це дата оформлення ввізної митної декларації з указаною в ній сумою податку.

4. За імпортування робіт (послуг) — це дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку для їх оплати або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (по­слуг) нерезидентом.

Погашення (відшкодування) податкового кредиту здійснюється насамперед за рахунок сум ПДВ, що надходять від реалізації товарів (робіт, послуг) платника податку. Суми ПДВ, що надходять від реа­лізації продукції (робіт, послуг), в обліку відносять на кредит ра­хунка 68 «Взаємовідносини з бюджетом (субрахунок — розрахунки з бюджетом за ПДВ)».

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб 'єктом господарю­вання — платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов 'язань, що виникли у зв 'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податко­вого кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

Якщо за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань платника ПДВ, різниця підля­гає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період. Відшкодування з бюджету податкового кредиту платнику ПДВ має бути здійснене після подачі звіту через три звітні періоди (крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу платника податку сума бюджетного відшкоду­вання може бути повністю або частково зарахована в суму наступ­них платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до дер­жавного бюджету.

Суми податкового кредиту, не відшкодовані платнику податку в установлений термін, є бюджетною заборгованістю. На суму цієї бюджетної заборгованості нараховується пеня в розмірі 120% від облікової ставки Національного банку України, що діяла на час ви­никнення заборгованості. Пеня на користь платника податку нара­ховується за кожний день бюджетної заборгованості, включаючи день її погашення.

Терміни сплати ПДВ у бюджет. Вибираючи податковий пері­од, платник має врахувати можливість отримання бюджетного відшкодування податкового кредиту. Таке відшкодування безпосе­редньо зв'язане з податковим періодом.

Для платників податку, у котрих обсяг операцій, що оподатковую­ться, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оподатковуваний (звітний) період дорів­нює календарному місяцю. При цьому сплата ПДВ має здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.