Сторінка
2

Художня кераміка Коломийщини

Першого травня 1о8о крановий уряд таки перетворює к-ку ШГ на крайову і призначає її керівником (1886-90) викладача образотворчого мистецтва Кґ В. Крицінського. Він водночас і викладав рисунок, а Кароль і Тадеі Славінські навчали точення, формований та випалювання гончарних виробів. Новий дир. звертає увагу як н; професійну майстерність учнів, так і на їхній загально освітній рівень, вдається до традиційних гуцульським орнаментів і місцевих мотивів. У цей період НІГ досягла свого найбільшого розквіту, а число учнів досягло 601 Для поліпшення методичного та наукового рівня цього навчального закладу створили спеціальний комітет.

В. Крицінський, мотивуючи свій рішенець тим, що зросли обов'язки дир. і він не може одночасно справлятися з обов'язками у Кґ і в ШГ. Новим дир. (1890-1914) призначили хіміка-технолога зі спеціальною освітою кераміка О. Клімашевського. Тоді ж учителем рисунку, став працювати відомий маляр С. Дачинський, вчителем кахлярства, поливання і випалювання — С. Скрипничув вчителем точення і формованім — А. Коструб'як. До програми навчання внесено такі предмети, як хімія, керамічна технологія, арифметика, книжкова, промислова і купецька справи, кахлярство, кладення печей. Відтоді й з'являються в к-ких оселях гарні, різні за формою орнаментами білі кахляні печі. Значно розширено програму декоративного малювання, малювання з натури, працю над композицією, вивчення барвників і технологію х вживання. Водночас розширено шкільне приміщення (1891-92), придбано нове обладнання для випалювання Шробів. За наполяганням С. Дачинського значно спрощена шкала розпису кахель і посуду (зведено до застосування переважно зелених і жовтих тонів при темно-брунатних контурах рисунку). На виробах учнів того періоду бачимо всі можливі мотиви і побутові сцени, що їх вживали відомі нар майстри. Вперше за історію ШГ її дир О.Клімашевський поїхав у наукове відрядження до Австрії, Угорщини й Німеччини вивчати досвід виготовлення керамічних виробів на відомих керамічних ф-ках та в гончарних школах. Наслідком такої подорожі стало введення в ШГ навчального курсу для випалювання дренажних рурок і дахівки, а також розпочато курс для гончарів і челядників.

Від 1894 вчителем рисунку коротко стає архітектор Л. Бехер. але скоро його замінив Д. Кжичковськніі. Змінювалася і навчальна програма, яку тяжко було опанувати. У 1894 ввели новий предмет моделювання, який вів знаний у Галичині фахівець 3. Дзбанський, а наступного року його замінив скульптор К. Лущевськнй. У 1896 ШГ отримала новий статут, відповідно до якого при школі організовано вечірні та недільні курси для гончарів старшого віку. Створено також 3 відділи: заводова школа з цілоденним навчанням та 3-літнім курсом; челядничо-майстерський; стрихарський курс для майстрів цеголень, ф-к дренажних рурок і дахівок з цілоденним навчанням і 1-3-місячшІми курсами; недільні й вечірні курси для челядників, гончарів і кахлярів з вечірнім навчанням двічі на тиждень і денним щонеділі.

У 1899 ШГ опанувала техніку майоліки, яку доти ніхто з Галичині не застосовував. Сам дир. школи О. Клімашевський читав учням спеціальний курс, ілюструючи його відповідними матеріалами. К-ку майоліку виготовляли відливною, тобто рідку масу кольорової глини наливали у форми, а відтак при гемпературі 1100-1500° вироби випалювали в спеціальній печі-муфті.

(До ШГ приймали дітей, яким виповнилося 13 років, яті закінчили пар. школу з добрими оцінками та фізично надавалися до ремісничої справи. Термін навчання — З роки. При навчальному закладі був інтернат, в якому за помірну плату утримували бідніших учнів. К-ть учнів хиталася від 3-х до 50-ох, хоч не було там жодної сільської дитини з К-ни. У 1898 ШГ закінчили тільки 3 учні, в 1899 - 3 учні, 1900 - 3 учні, 1901 - 3 учні, 1902 - 5 учнів, 1903 - 3 учні, а 1903/04 н. р. третього курсу взагалі не було. У 1910/11 н. р. в ШГ набували знань 27 учнів. До Першої світової війни освіту в ШГ отримало 340 осіб, або 70% тих учнів, що навчалися в ній.

А 1900-го року на Світовій виставці в м. Парижі (Франція) ТТГГ експонувала свої дві великі золочені вази, таці, тарелі, збанки, чаші та ін. вироби, оздоблені гуцульським орнаментом, за що отримала срібну медаль. Високо поцінували творчість к-ких гончарів і на Політехнічній виставці у м. Львові (1902), на яку вони подали майоліку, декоровану орнаментом у стилі модерн. Серед випускників ШГ такі відомі укр. гончарі, як брати Білоскурські, П. Кошак, К. Санойца, С. Патковський, М. Рощиб'юк, Г. Цвілик та ін. При ШГ був музей гончарних виробів. Тепер вироби учнів ШГ зберігаються в КМНМГП, а приміщення ШГ заселяють власники-коломийці.

Участь школи гончарної у всесвітніх виставках

Велику роль у всеохопному поширенні українських народних традицій на професійне мистецтво Галичини кінця XIX століття відіграла Всесвітня виставка у Парижі 1900 року.

Український відділ галицького павільйону став першою репрезен­тацією українського мистецького стилю. Тут були представлені майже всі галузі художнього виробництва в єдиному комплексі: мета­леві вироби, кераміка, меблі.

Найповніше було представлено керамічне професійне мистецтво, репрезентоване Коломийською гончарною школою, керамічною станцією у Львові та підприємствами Івана Левинського, Коломийські майстри виставили майолікову вазу-амфору, миску й тарелі із зображенням гуцула та гуцулки.

У польському відділі виставки було представлено українську народну кераміку, серед якої виділялися вироби Олекси Бахматюка з Косова. Твори Коломийської гончарної школи було нагороджено дипломом (фонди Коломийського музею Гуцульщини та Покуття).

З 1900 року в мистецтво Галичини увійшов новий європейський стиль, відомий під назвою «сецесія». Дуже відчутні ці впливи у 1900—07 роках — так звана гуцульська сецесія.

У 90-х роках XIX століття в Галичині для архітектурної оздоби будинків використовували плитки з орнаментальними народними мотивами. Важливими осередками виготовлення облицювальної плитки та панно була Коломийська гончарна школа, що орієнтувалася в основному на гуцульські орнаментальні традиції та кераміч­на станція при Львівській політехніці.

Одним із перших, хто використав національний колорит в орна­ментиці облицювальної плитки, був Ю. Лебіщак (1873 1927). За основу рисункових композицій ним взято елементи народних укра­їнських Орнаментів — ромби, хрести, стилізоване колосся пшени­ці, соняшник, мотиви вишивки, виконані в коричневих, жовтих, зелених та білих кольорах.

1901 року Товариство керамічних закладів «Дзевульський і Ланге» у Варшаві оголосило міжнародний конкурс для художників Російської імперії та інших словенських країв на створення візе­рунків для керамічних плиток.