Сторінка
6
Провідну роль відіграє визначення місця грошей не лише в системі товарного обміну, а й у ширшій сфері — у структурі виробничого відтворення, виявлення їхнього зв'язку безпосередньо з процесом виробництва. Як уже зазначалося, вартість є категорією виробничого відтворення. Вона характеризує специфіку витрат суспільної праці у сфері виробництва та їхній безпосередній зв'язок з іншими сферами суспільного відтворення — обміном, розподілом і споживанням виробленого продукту. А це означає, що характеристика грошей як самостійної форми вартості, її безпосереднього буття як загального вартісного еквівалента, виражаючи зміст системи грошових відносин, водночас фіксує органічний зв'язок останньої з усіма сферами суспільного відтворення, у т.ч. з його визначальною ланкою — сферою виробництва.
В процесі розвитку товарного виробництва істотна характеристика категорії «вартість» як підґрунтя грошових відносин, за допомогою якого гроші виражають свою якісну визначеність, наповнюється новим змістом. Як виробниче відношення вартість характеризується властивістю історизму — тобто спроможністю пристосовуватися до конкретно визначених умов виробництва та обігу товарів, що постійно змінюються, вдосконалюються.
Аналогічно поняття «загальний еквівалент» на кожному ступені історичного розвитку має розглядатися як вираз не суті грошей взагалі, а відображення специфічної суті, що наповнюється новим змістом у межах різних етапів товарного виробництва та обігу і відтак постійно збагачується. В основу цього закладено принцип історизму грошових відносин.
Важливо мати на увазі, що в розглядуваній площині гроші виступають не лише як безпосереднє втілення вартості, але і як суспільний еталон виміру останньої, як міра її кількісного визначення. Здійснення в товарному обігу функції еталона виміру вартості, її міри є суспільною монополією грошей. Визначеність грошей як загального вартісного еквівалента значною мірою сперта на реалізацію саме цієї монополії. А це своєю чергою означає, що теорія вартості і теорія грошових відносин — не ізольовані, а органічно пов'язані між собою, невід'ємні складові однієї економічної теорії — теорії товарно–грошових відносин.
Розглядаючи гроші як уособлення загального вартісного еквівалента, слід враховувати і те, що в цьому понятті дається лише абстрактна характеристика їхньої суті. Гроші в названій якості ще не визначаються у стані свого безпосереднього буття як органічна єдність змісту і форми. На цьому ступені пізнання вони розглядаються лише як результат розвитку їхньої глибинної суті — вартості. Тому тут поки що відсутня система зв'язків, яка поєднує гроші з усією структурою суспільного відтворення, її складовими ланками. На даному рівні пізнання гроші розглядаються лише як виробниче відношення, взяте поза його конкретно функціональним втіленням. Тут ще не йдеться про специфіку якоїсь окремої конкретної форми грошей у своїй реальності, яка функціонує в певній системі товарно–грошових відносин. Природа грошей на даній площині аналізу розглядається лише в межах простого визначення їхньої абстрактної загальності, як суть грошей взагалі, як економічна структура, не наповнена досі конкретним змістом. Цими обставинами зумовлюється необхідність переходу на більш високий ступінь аналізу, у фокусі пізнання якого виявляються гроші не в абстрактній, а в предметній конкретно–історичній визначеності, у їхньому реальному бутті. Зміст грошей виражається на базі відповідної комбінації грошових функцій, що забезпечують реалізацію специфічної визначеності грошей.
3.2. Гроші як технічний інструмент обміну товарів.
Питання, що характеризують логічний взаємозв'язок понять «вартість товару» — «гроші як загальний вартісний еквівалент», визначають загальноекономічну природу грошей. Вказане призначення грошей виявляється у їхній здатності забезпечити відособлення і реалізацію вартості товару як специфічного економічного відношення, що складається між окремими товаровиробниками і суспільством у цілому.
Однак зазначене призначення грошей не може обмежуватись лише цією функцією. В процесі реального обміну за їх допомогою забезпечується реалізація не лише вартості, а й споживчої вартості товару. У зв'язку з цим важливою складовою ознакою грошей як предмета пізнання є їхня здатність обслуговувати технічний бік обміну — рух споживчих вартостей. Мається на увазі інша логічна структура взаємозв'язку — взаємозалежність понять «споживча вартість товару» — «гроші як технічний інструментарій обміну».
Таке положення є свідченням подвійної природи грошей, доказом того, що їхня глибинна суть утримує в собі не одну, а дві форми, дві лінії розвитку: гроші як вираження суспільного зв'язку мають один цикл розвитку, гроші як інструментарій руху споживчих вартостей — інший цикл. Така структурність грошей увиразнює подвійність процесу товарного обміну, який має в собі цінову оцінку вартості товару, її попередню конвертацію в грошову оболонку, ідеальну метаморфозу товару в гроші. Цей же процес передбачає безпосередній обмін товару на гроші і далі — останніх на інший товар. У цьому разі йдеться про механічне переміщення з одних рук в інші споживчих вартостей, котрі ще перед тим на базі реалізації функції грошей як загального вартісного еквівалента дістали необхідну для реального обміну цінову оцінку.
Протягом усього розвитку теорії грошових відносин окремі її школи й напрямки штучно протиставляли вказані аспекти визначення природи грошей. В одних випадках абсолютизується трактування грошей як загального вартісного еквівалента, в інших суть грошей обмежується їх характеристикою як технічного інструментарію обміну. Однак у дійсності ці визначення не є абсолютно протилежними. Самостійність ліній розвитку грошових відносин, про яку йдеться, відносна. Відображаючи подвійну структуру товару і, відповідно, — його обміну, вказані лінії реалізують себе в межах єдиної грошової суті. Гроші як вираз суспільної якості та гроші як суто технічний інструментарій обміну лише у своїй єдності можуть забезпечити реальний обмін товарів, обіг Т — Г — Т. Звідси їхнє розмежування припустиме лише в рамках теоретичного пізнання. Водночас згадане розмежування логічних ліній розвитку грошових відносин несе в теоретичному плані досить важливе методологічне навантаження.
Методологічне значення теоретичного аргументування структури грошових відносин визначається тим, що на цьому підґрунті виникає можливість якісної характеристики структурної побудови конкретно–історичних форм грошей, специфіка яких виражається відповідною комбінацією грошових функцій. Ідеться про виявлення в кожній конкретно–історичній системі грошових відносин структурних елементів, за допомогою яких обслуговується технічний бік товарного обміну, здійснюється переміщення споживчих вартостей та елементів, на базі яких виявляється соціальна природа грошей, їхня роль загального вартісного еквівалента.
Завантажити реферат