Сторінка
5

Концепції виникнення та сутності грошей

Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника у творенні грошей, насамперед держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій економічній та соціальній ролі гроші і держава існують у тісному взаємозв'язку і взаємовпливі. Тому немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей. Але ця роль не конституююча, а трансформуюча. Іншими словами, не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей, тобто впливати на форму грошей з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання суспільної ролі.

Наприклад, держава надала металевим грошам форму монети, завдяки державі стала можливою заміна золотих грошей неповноцінними кредитними грошима, держава визначає номінал, форму, порядок емісії грошових знаків тощо. Але всі ці дії держави щодо грошей не зачіпають їх сутності, не визначають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі. Якщо ж держава у своїх трансформуючих діях виходить за ці межі, наприклад емітує такі гроші, які втрачають довіру до себе з боку суспільства, а отже — перестають бути грошима по суті, то сама економічна дійсність починає «шукати» чи створювати більш надійні гроші, зокрема вдається до послуг іноземної валюти чи кредитних зобов'язань (векселів) надійних комерційних структур. За таких умов держава змушена буде обмежити свій вплив на гроші вказаними межами, замінити «неякісні» гроші якісними, провівши грошову реформу, і надалі рахуватиметься з об'єктивною природою грошей у своїх трансформуючих діях.

Характерно, що роль держави у формуванні грошей поступово посилювалася в міру розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку ринку. На перших порах, коли сам ринок стихійно висував на роль грошей один з найбільш ходових товарів, зовнішнє втручання в цей процес було мінімальним.

Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Вона взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета), установила контроль за виробництвом грошей (чеканка монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорогоцінного металу в монетах), організувала боротьбу із фальшуванням монет тощо.

Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей після демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям держави, передусім її центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей.

Гроші і сьогодні є продуктом ринку. По – перше, якраз ринок спричиняє об’єктивну потребу в грошах, з чим держава не може не рахуватися. По – друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава мусить враховувати у своїх регулятивних діях щодо грошей. Тому сьогодні гроші не декретуються державою, а породжуються самою ринковою економікою.

3. Концепції сутності грошей

3.1. Гроші як загальний вартісний еквівалент

Як відомо із загальної економічної теорії, виникнення грошей пов'язане з розвитком протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару. На ранніх етапах товарного обміну, коли зазначене протиріччя перебувало ще в ембріональному стані, вартість товару не потребувала спеціальної форми свого виразу. Тому панівною формою обміну був бартерний (негрошовий) обмін. Товар безпосередньо обмінювався на товар. Але з розвитком суспільного розподілу праці і виробництва, їхньої спеціалізації система товарного обміну значно ускладнилася. Поглибилось протиріччя між індивідуальними витратами праці та суспільною потребою в її результатах. На цьому ґрунті набула відповідної гостроти проблема обміну та реалізації виробленого товару, яка врешті–решт і визначає зміст зазначеного протиріччя. Відомо також і те, що економічною формою його розв'язання стало стихійне виділення з загальної товарної маси особливого товару — товару грошей, що перебрав на себе специфічну функцію — реалізації суспільної вартості. Йдеться про роздвоєння товарного обміну на дві взаємопов'язані структури — звичайні товари, що уособлюють споживчу вартість, і специфічний товар — гроші як безпосереднє втілення суспільного еталона вартості загального вартісного еквівалента.

В понятті товарного обміну відображається діалектична єдність товару в його вартісному виразі та грошей, розкривається одне з фундаментальних положень економічної теорії про те, що гроші являють собою специфічний засіб реалізації вартості. Вартість є тією реальною базою, що робить гроші і товар економічно тотожними структурами. Товар обмінюється на гроші, далі гроші — на інший товар завдяки тому, що ці ринкові величини мають спільну основу — вартість.

Це теоретичне положення має й інший аспект, що його, розглядаючи гроші як предмет пізнання, слід обов'язково враховувати. Важливо збагнути, що присутність грошей у метаморфозі Т — Г — Т не лише полегшує обмін, робить його мобільнішим та ефективнішим. Гроші в даному разі виконують складнішу функцію: потверджуючи суспільну значущість індивідуальних витрат на виробництво товару, що продається, вони, отже, виступають як засіб стихійної реалізації специфічної пропорційності товарного обміну. Якщо товар А не просто обміняно на товар Б, як це має місце у бартерній операції, а продано за гроші, то цим актом стверджується відповідність даного товару суспільній потребі. І це так, бо отримані на товар А гроші відкривають його власникові не лише можливість реалізації наявної потреби в товарі Б, а й шлях до будь–якого товару, пропонованого суспільством. А саме таку кінцеву мету і ставить перед собою товаровиробник. Він виробляє продукт для реалізації на ринку, щоб саме цим забезпечити передовсім задоволення всієї гами власних потреб — потреби в сотнях і тисячах інших споживчих вартостей. А це своєю чергою стає можливим лише тоді, коли його праця виступає як частка суспільної потреби, що, зрештою, засвідчують отримані ним гроші, які в даному разі і виступають як знаряддя відповідного збалансування пропозиції та попиту, формовані на ринку.

Завдяки участі грошей у формулі Т — Г — Т забезпечуються не лише опосереднений обмін товару на товар і відповідні економічні стосунки індивідуальних виробників, а й реалізується специфічне відношення окремо взятого товару до всієї решти товарів, індивідуального (приватного) робочого часу до його загальних витрат, відношення особистої залежності окремого товаровиробника від суспільного виробництва в цілому. Вказане положення в характеристиці суті грошей є визначальним. В ньому втілюється визначення грошей як економічного відношення, відображається їхня винятково важлива функція — виступати не лише як простий посередник обміну, а й у ролі активного чинника розвитку товарного виробництва, особливої форми забезпечення його пропорційності.