Сторінка
6
Необхідність заборони дискримінації підприємців органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю зумовлена тим, що при переході до ринку важливого значення набуває недопущення будь-якого впливу з боку державних органів на волю підприємницької діяльності. Практика показує, що спроби суб'єктів підприємницької діяльності до розширення економічної самостійності найчастіше одержують протидію з боку окремих органів державної влади. Нерідко свобода діяльності, самостійність, права і законні інтереси підприємців придушуються державними органами як організаційно, так і фінансово- економічно.
Як випливає з закону, правопорушеннями визнається діяльність (дії або бездіяльність) органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю, що привели чи можуть призвести до недопущення, істотного обмеження чи усунення конкуренції або до обмеження волі підприємницької діяльності. Такі дії вважаються неправомірними, оскільки вони створюють умови для дискримінації чи навпаки піднесення для окремих учасників підприємницької діяльності, що веде до обмеження конкуренції. До їхнього числа відносяться дії, які обмежують конкуренцію, що наказують підприємцям робити певні дії або, навпроти, що містять заборону на здійснення, певних напрямків і видів діяльності; вказівки про здійснення певних дій, які шкодять інтересам підприємців, створення необґрунтованих перешкод для підприємців або, навпроти, неправомірне надання їм пільг.
Однією з типових різновидів дискримінації підприємців органами державної влади є примус підприємців до вступу в господарські об'єднання. Нерідко зустрічається і встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в іншій, що є одним із проявів регіонального монополізму. Причому іноді шляхом видання підзаконних нормативних актів місцеві органи державної влади встановлюють не тільки такі заборони, але й економічні санкції за вивіз підприємцями продукції за межі регіону. Такі незаконні дії не тільки в значній мірі обмежують волю підприємницької діяльності, але і ведуть до руйнування чи заподіяння відчутного збитку міжрегіональним господарським зв'язкам, викликаючи відокремлення регіонів.
2.4. Санкції за порушення антимонопольного законодавства
Неможливо протидіяти зловживанню монопольним положенням на ринку, антиконкурентним узгодженим діям, дискримінації підприємців органами влади і управління тільки законодавчими заборонами. Для досягнення цієї мети необхідно створення ефективного правового механізму, що міг би дієво сприяти підтримці і заохоченню конкуренції, запобіганню монопольної практики і штучних обмежень розвитку конкуренції, перешкоджати розвитку монопольних структур і протидіяти порушенням антимонопольного законодавства.
Одним з важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольного законодавства в підприємницькій діяльності є система охоронних заходів правового впливу, застосовуваних за такі правопорушення.
Виходячи зі змісту Закону України “Про обмеження монополізму .”[7] за порушення антимонопольного законодавства можливе застосування мір адміністративної, цивільно-правової відповідальності, а також двох специфічних санкцій у виді штрафів, що накладаються Антимонопольним комітетом, і примусового розділу монопольних утворень.
Штрафи накладаються на суб'єктів господарювання – юридичних осіб за чотири види порушень антимонопольного законодавства різного характеру:
1) здійснення дій, передбачених статтями 4 – 6 Закону України “Про обмеження монополізму .” , тобто діянь, які кваліфіковані даним законом як правопорушення;
2) неналежне виконання (відхилення від виконання чи несвоєчасне виконання) рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновленні первісного стану чи зміні угод, що суперечать Закону. На відміну від першої групи правопорушень накладенню штрафу в другому випадку передує застосування примусових мір Антимонопольним комітетом і його територіальними відділеннями, при нерезультативності яких і застосовується міра відповідальності – штраф;
3) порушення правил економічної концентрації суб'єктів господарювання;
4) непредставлення, несвоєчасне представлення або представлення свідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету.
Розміри штрафів диференційовані. По першій, другій і третій підставі штрафи стягуються в розмірі до 5% виторгу підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф. Якщо обчислення виторгу підприємця неможливо чи виторг відсутній, зазначені штрафи накладаються в розмірі до десяти тисяч не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. По четвертій підставі штраф накладається в розмірі до половини відсотка виторгу підприємця. Якщо обчислення виторгу підприємця неможливо або виторг відсутній, зазначені штрафи накладаються в розмірі до двохсот неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. У випадку якщо підприємець працював менш 1 року, штрафи обчислюються від виторгу підприємця за час, що передує порушенню.
Завантажити реферат