Сторінка
6

Мікроекономіка

Вибір між працею і дозвіллям окремого працівника досліджується за допомогою інструментарію теорії поведінки споживача (або ж працівника).

При визначенні обсягу Пр праці індивід веде себе так само, як і при визначенні По на блага, тобто він прагне максимізувати свою функцію корисності.

Вільний від роботи час індивід розглядає в якості блага тому, що він необхідний для споживання всіх інших благ, оскільки загальний час обмежений, то кожна година праці скорочує вільний час, а значить і благоустрій суб’єкта. Щоб наглядно представити дію вільного часу на благоустрій індивіда можна побудувати карту байдужості в просторі двох благ: вільного часу (F) і грошей (М), які представляють всі інші блага. Вона характеризує перевагу суб’єкта відносно різних комбінацій вільного часу і грошей.

Випуклість кривих байдужості до початку координат вказує на те, що для збережння благоустрою індивіда на незмінному рівні скорочення кожної додаткової години вільного часу повинно компенсуватися збільшенням суми грошей. Чим далі крива байдужості знаходиться від початку координат тим більш високий рівень благоустрою вона представляє.

Якщо дано ціну праці то можна визначити скільки праці продасть індивід. Денний заробіток індивіда визначається по формулі: W= (24-F)rн, де rн – ставка годинної з/п. Підвищення ціни праці спонукає індивіда збільшувати Пр праці за рахунок скорочення вільного часу.

За зміни з/п на вибір працівника впливає як ефект доходу так і ефект заміщення. З підвищенням з/п робота стає привабливішою, тобто відмова від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу. Ефект заміщення має той самий напрям зміни що й робочий час і з/п. Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноціного блага. Підвищення з/п викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю.

Ефект заміни: з ростом ставки з/п Пр праці збільшується, а зменшення ціни праці зменшує її Пр. Ефект доходу при підвищенні ставки з/п виражається в зменшенні Пр праці.

25. Капітал як фактор виробництва довготривалого користування. Поняття позичкового процента. Визначення ставки позичкового процента за умов досконалої конкуренції.

Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється з метою вир-ва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому що воно є водночас і фактором вир-ва, і продуктом. Коли йдеться про капітал як про об’єкт купівлі-продажу на ринку ресурсів то мається на увазі не весь запас кап благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що з’являється в даний період у вир-ві. Підпр-ва пред’являють По не просто на якісь матеріальні кап блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання в майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу та мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об’єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні.

Грошові засоби акумулюються шляхом заощаджень або утримання від поточного споживання. Домашні господарства спрямовують кошти на кап блага шляхом заощадження грошей у вигляді різних фін активів. Власники фін активів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід. Його рівень характеризує процентна ставка. Розрізняють номінальну та реальну проц ставки. Номін ставка показує, на яку величину сума, що її позичалльник повертає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту. Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної проц ставки. В реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо.

Отже домашні господарства або інші ринкові суб’єкти забезпечують фінан ресурсами або капіталами тих, хто хоче купити реальні кап блага. Норма процента є ціною, яку банк або інший фін посередник платить позикодавцю за використання грошей протягом деякого періоду часу. Процентну ставку виражають як деякий процентний дохід за рік у процентах.

26. Лізинговий капітал

– функціонуючий капітал, який передається в користування іншим. Орендна плата представляє собою ціну лізингового капіталу. Більшість капітальних благ є власністю фірм, що їх використовують. Окремі з них їхні власники віддають в оренду. Платежі за тимчасове використання капітальних благ називають орендною платою.

27. Визначення ціни капітальних активів.

З погляду зростання вартості капітал можна розділити на 2 частини: постійний , уречевлений у засобах вир-ва залишається незмінною; змінний - представлений робочою силою, вартість якого в процесі вир-ва змінюється, зростає. Виходячи з цього ,структуру вартості товару , виробленого із застосуванням найманої праці, можна подати так:

W=C+V+m , де

С- вартість постійного капіталу,

V-вартість змінного капіталу,

m-додаткова вартість.

Процес праці неможливий без знарядь праці і предметів праці, отже, і виробництво вартості та додаткової вартості без них неможливе. І навпаки , без живої праці , носієм якої є робоча сила, засоби вир-ва не можуть функціонувати.