Сторінка
5

Мікроекономіка

ознаки:

1.На ринку діє невелика кіл-ть п-ств

2.Окреме п-во може пропонувати диференційовану або однорідну продукцію.

3. П-ва мають неоднакову ринкову владу

4.Вступ до галузі ускладнений через різні бар”єри

5.Може мати місце нецінова конкуренція.

Моделі поведінки фірм при олігополії різноманітні і виходять з різних підходів шодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми – способів конкурентної боротьби і взаємодії із суперниками в умовах прагнення до максимізації прибутку.Об”єктивно існуюча взаємозалежність олігополістів визначально впливає на еволюцію внутрішньогалузевої організації.

Кожна фірма прагне вибирати таку стратегію,щоб збільшити свою частку на ринку і прибуток.За різного рівня витрат цінова конкуренція учасників ринку може привести до порушення ек. Безпеки частини з них та до перетворення оліг.ринку на монополістичний.

Тому олігополісти повинні вирішувати ,чи варто їм агресивно конкурувати або ж “співпрацювати”та конкурувати більш пасивно,співіснуючи зі своїм конкурентом,задовольняючись своєю часткою та домовляючись щодо спільних дій.Тобто олігополія створює сприятлеві передумови для організації данного ринку за змовою (наприклад,утворення картелів,що дає змогу спільно максиимізувати прибуток обмеженням обсягів випуску і фіксацією цін).

19. Ризик

Загальний ризик – сума всіх видів ризиків, пов’язаних зі здійсненням будь-яких інвестицій.

Види ризиків: короткостроковий, довгостроковий, допустимий, критичний, катастрофічний, систематичний, несистематичний.

По відношенню до ризиків і поєднання “ризик+дохідність” існують такі групи інвесторів:

· консерватори – основне – це надійність вкладень, зведення ризику до мінімуму

· помірковано-агресивні – схильні до ризику, хоча намагаються забезпечити захист інвестицій, їх високу дохідність

· агресивні – прагнуть до високої доходності і перспектив зростання курсу акцій

· досвідчені – можуть спрогнозувати кон’юнктуру фондового ринку

· гравці – вишукані інвестори, які одержують максимум прибутку, навіть жертвуючи капіталом.

Поряд з страхуванням знизити рівень ризику дозволяють також ринки капіталу. Зниження ризику відбувається шляхом диверсифікації капіталу.

Диверсифікація капіталу передбачає зниження різниці шляхом придбання різних видів капіталу вартості з різною мірою ризику.

Диверсифікація пов”язана з тим, що в реальній дійсності завжди є більш ризикований і менш ризикований сфери вкладання капіталу.

Фінансовий портфель інвестора – це сукупність реальних фінансових активів в яких інвестор володіє своїм капіталом (банківські вкладення, золото, казначейські білети)

Питома вага портфеля інвестора, яка поміщається в ризиковий актив, буде настільки вища: 1)наскільки доход ризикового активу перевищує середній доход подільного активу; 2) чим нижчу міру ризику має ризиковий актив; 3) чим менше негативне відношення до ризику відчуває інвестор.

Диверсифікація портфеля інвестора – це така стратегія, яка полягає у скорочені ризику шляхом складання разом ризику декількох активів, доходи яких не залежать один від одного.

Різні активи в одній і тій же ситуації можуть реагувати по різному. Значення віддачі активів називається корельованими, якщо вони спільно змішаються. Ця кореляція буває 2 типів:

- позитивного – доходи від двох активів змінюються в одному напрямку;

- негативною – в протилежних

Позитивно-скорельовані активи не знижують ризик фінансового портфеля інвесторів, а лише негативно скорельований.

20. Ринок ф’ючерсів

Ф”ючерсний ринок – ринок на якому заключаються контракти на поставку товару у майбутньому на точно визначене ну дату і по ціні, по якій сьогодні досягнута домовленість. Доцільність функціонування “Ф.р.” в тому, що зменшується ризик, який походить від ціни. Ті хто виробляють, поставляють товари, заключають контракти на поставку товару в майбутньому називають хедерами

На “Ф.р.” фігурують облікові ціни (номінальна ціна, яка діє в кожній даний момент) та розрахункова ціна – ціна по якій буде реалізований товар через певний момент часу. За такою ціною товар продається спекулянту. Спекулянт – це особи, яка орієнтується на отримання прибутку за рахунок купівлі певного товару і його наступного перепродажу. Коли спекулянт заключає контракт на поставку товарів у майбутньому, то вважається, що він знаходиться у відкритій позиції. Коли контракти заключаються не лише на закупівлю, а й продаж, то ця ситуація називається закритою позицією. Прибуток, який отримує спекулянт повинен бути таким щоб забезпечити залучення достатньої кількості спекулянтів на “Ф.р.”

На “Ф.р.” продаються і купуються товари, що мають однакову якість або певного складу (чай, кофе, кукурудза, золото).

21. Ринок факторів вир-ва: загально хар-ка

Фактори вир-ва- це блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску ін. благ-готової продукції.

Основні фактори: праця; капітал; матеріали; земля. Ціною факторів може бути %, з/п, рента, прибуток.

Ринки ф-ів вир-ва – це специфічні ринки, де збоку попиту виступають фірми, які споживають Ф.В., а збоку пропозиції – власники факторів. На ринку Ф.В. визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринок Ф.В. є вторинним по відношенню до ринку гот. пр-ції , тому що стан перших (ціни, обсяг ф.) визначаються станом 2-ох (обсягами продукції). Попит на Ф.В. визначається попитом споживачів на ринках ГП , тому попит на ФВ. є вторинним (похідним) попитом. Попит на Ф.В. визначається: а) продуктом, який створюється даним вир. ресурсом; б) доходом вир. рес.; в) затратами на одиницю даного ресурсу.

Граничний факторний продукт – це зміна в кількості випуску продукції, викликана використанням кожної додаткової одиниці, якого-небудь фактора вир-ва, при умові, що всі інші фактори залишаються незмінними.

24. Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція.

З усіх економічних ресурсів, використовуваних у вир-ві товарів та послуг, найважливішим є праця. Це обумовлено такими обставинами:

Суб’єктом ринку праці є практично кожен працездатний член суспільства

Винагорода (з/п) є основною складовою доходу переважної більшості сімей будь-якої країни

Проблеми зайнятості, безробіття, рівня з/п стаюь об’єктом політ та екон боротьби, держ політики.

Праця є своєрідним товаром, оскільки фактично продається не найманий працівник, а його час, обсяг якого знаходиться в природних межах: 24 години за добу. Враховуючи той факт, що частина цього часу має бути витрачена людиною для відпочинку, тобто відновлення здатності його до праці, робочий час дорівнює 24 – вільний час або дозвілля.