Сторінка
2

Теоретичні основи аналізу попиту та пропозиції

Пропозиція певного товару визначає взаємозв'язок між ринковою ціною і кількістю товару, що продається.

Між ціною і кількістю товару, що продається, існує пряма залежність, тобто чим вища ціна товару, тим більший обсяг товару, який буде виготовлений і запропонований до продажу, і навпаки.

Додатна залежність між ціною і обсягом товару, що пропонується до продажу, називається законом пропозиції.

Крива пропозиції (S) - це крива, що пока­зує, який обсяг товару можуть та бажають виготовити та продати виробники за різними цінами в даний час. Ціна (незалежна змінна) відкладається на осі ординат, а пропозиція (залежна змінна) - на осі абсцис.

Крива пропозиції має додатний нахил. Це означає, що чим вища ціна товару, тим більший його обсяг буде запропонований до продажу, і навпаки.

Ринкова пропозиція — це пропозиція, що визначається як загальна сума всіх індивідуальних пропозицій.

Крива ринкової пропозиції (S) складається з сукуп­ності обсягів товару, які виробляються і пропонуються до продажу всіма продавцями товару за відповідною ціною.

Ринкова крива пропозиції (S) складається з кривих індивідуальних пропозицій і може бути накреслена аналогічно кривій ринкового попиту (D).

Крива ринкової пропозиції.

Функція пропозиції може бути виражена рівнянням :

QS=f(P),

Де QS - обсяг пропозиції,

P – ціна товару.

Фактори, що впливають на пропозицію:

Нецінові фактори, що впливають на пропозицію:

· витрати виробництва;

· технічний прогрес,

· ціни споріднених товарів;

· організація ринку;

· стабільність законодавства та визначеність правового поля;

· специфічні фактори (погода, зміна моди, психологічна мотивація тощо);

· сподівання щодо майбутніх економічних умов.

Зміна обсягу пропозиції і пропозиції в цілому. Пропозиція товару визначається всією кривою пропозиції (S).

Переміщення кривої пропозиції (S) вправо означає збільшення пропозиції (S1), переміщення кривої пропо­зиції вліво означає її зменшення (S1).

Зміна пропозиції.

Переміщення кривої пропозиції (S) вправо S à S1 чи вліво S ß S2 означає, що пропозиція збільшується чи зменшується при тій же ціні. Якщо ж жоден з факторів, що впливають на пропозицію, не змінюється, а ціна то­вару змінюється, то відбувається переміщення по кривій пропозиції (S) вгору чи вниз (при цьому пропозиція то­вару не змінюється, а змінюється його обсяг).

Зміна обсягу пропозиції.

Фактори, що приводять до переміщення кривої пропозиції.

3. Ринкова рівновага. Модель А. Маршалла та Л.Вальраса.

Графік 2.9. Ринкова рівновага попиту та пропозиції.

P - ціна;

Q - обсяг попиту, обсяг пропозиції;

D - крива попиту;

S - крива пропозиції;

С - точка перетину кривої Q і кривої S, яка визначає рівноважну ціну (Рc) та рівноважний обсяг попиту та пропозиції (Qc).

Точка перетину кривої попиту (D) і кривої пропо­зиції (S) — це точка їх рівноваги (C)

В точці перетину кривої попиту (Qc) і кривої пропозиції (S) обсяг пропозиції буде дорівнювати обсягу попиту (Qc). Завдяки такому співвідношенню встановлюється ціна рівноваги (Pc), яка однаково задовольняє і покупців, і продавців.

Рівноважна ціна (Рс) -- ціна, що урівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил.

Якщо ціна буде нижчою, ніж рc, надлишок попиту буде піднімати її догори (конкуренція покупців) і створювати дефіцит; якщо ціна буде вищою, ніж рівноважна Р„ пропо­зиція перевищить попит, створиться надлишок пропозиції (конкуренція продавців), внаслідок чого ціна буде знижуватися до рівня рівноваги.

Модель встановлення рівноважної ціни;

P – ціна;

Q – обсяг попиту га обсяг пропозиції;

C – точка рівноваги;

PC — рівноважна ціна;

QC– рівноважний обсяг попиту та пропозиції;

PH, Pд — ціни, при яких встановлюється дефіцит та надлишок.

Q1, Q2 – обсяги попиту та пропозиції, при яких визначається дефіцит та надлишок.

Рівноважна ціна та рівноважний обсяг мають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники можуть і ба­жають поставляти, дорівнює обсягу товару, яку покупці можуть і хочуть купувати. На конкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту (D) і пропозиції (S). При ціні рівноваги (РC) немає ані надли­шку, ані дефіциту.

Важливо зауважити, що рівноважний метод аналізу попиту та пропозиції на мікрорівні передбачає пошук ситуації, при якій економічна система знаходиться в стані «ідеального спокою». Саме тому в умовах рівноваги економічний суб’єкт (виробник, продавець, покупець, фірма) практично не має стимулів до зміни своєї економічної поведінки. Тобто, у точці рівноваги попиту та пропозиції стимули до економічного руху практично згасають і він припиняється. Але як тільки відбудеться зміна у співвідношенні факторів, що впливають рівновагу (зросте або зменшиться рівень цін, вдосконалиться технологія, не виправдаються сподівання виробників і споживачів), знову почнуть діяти економічні стимули.

Це означає, що рівність попиту і пропозиції — теоретична абстракція. Вона майже не зустрічається в реальній господарській практиці. Але за допомогою такої абстракції стає можливим пошук найбільш важливих закономірностей функціонування ринкового механізму.

Умови сталої рівноваги на ринку розг­лядалися такими відомими вченими-економістами, як А.Маршалл і Л.Вальрас.

Загальновизнаний на сьогодні метод Л.Вальраса розгляд криві попиту та пропозиції як кінцеві точки горизонтальні прямих, які відповідають обсягам попиту чи пропозиції при даній ціні А.Маршалл розглядав їх як кінцеві точки ряду вер­тикальних ліній, кожна з яких відповідає ціні, за якою дана кількість товару виробляється і споживається (тобто д Маршалл розглядає кількість товару як незалежну змінну, а ціну - як залежну змінну).