Сторінка
7

Порівняльна характеристика економічних показників країн України та Туреччини

Цукровий буряк - нова для Туреччини культура. Сіяти її почали з 1926 р. коли відкрився перший цукровий завод. Посіви цукрового буряка тяжіють до районів нині діючих цукрових заводів.

З волокнистих культур головне місце займають по всіх параметрах бавовник, що вирощується здавна, лиш на початку 20-го століття набув значного розширення. Культивація бавовнику давно здійснюється в двох районах - , Середземноморському та Егейському.

Льон, так як переважно олійні культури, культивується головним чином у західній частині Чорноморського узбережжя.

У маслоробстві крім насінь волокнистих культур використовується соняшник, кунжут, земляний горіх, соя, а також маслина.

Соняшник - також нова культура для Туреччини, частина його використовується в місцевому маслоробному виробництві, а інша - експортується. Соняшник культивується тільки в Мраморноморському районі.

Кунжут - олійна культура, здавна вирощується в Егейському, Середземноморському і Мраморноморському районах. Кунжутна олія використовується в їжі, у виробництві кондитерських і парфумерних виробів. Частину насінь і олії вивозять.

Туреччина поряд з Болгарією і Грецією - основний виробник табаку. Основні табаководні райони - Єгейський, Чорноморський, Мраморноморський і Південно-Східний.

Чай - також нова культура для Туреччини. Чаївництво тяжіє до районів Ризи-Хона, по грунтово-кліматичних умовах (достаток тепла і вологи). Чайна продукція залишається на внутрішніх ринках і йде на експорт.

Плодівництво в Туреччині розвинуте на належному рівні, чому сприяє розмаїтність кліматичних умов. Загальна площа, зайнята виноградниками, посадками маслин, фруктовими садами, складає 3,7 % усієї території. Плодові й горіхові культури давно вже ввійшли у внутрішній товарообіг. Разом з тим плодівництво - важлива експортна ланка. Плодівництво розвинуте насамперед в Егейському районі, на узбережжі Мармурового і Середземного морів. Найбільше економічне значення (особливо в експорті) має виноград, інжир, маслини, цитрусові, а також фундук.

Туреччина по площі виноградників і збору продукції займає одне з перших місць у світі.

Лоцина - лісовий горіх, плоди якої служать екстропродуктом для кондитерської промисловості Західної Європи, широко культивується в Туреччині. Туреччина - найбільший у світі виробник і експортер фундука (до половини світового збору). У різних районах Автономії зустрічаються культурні і дикі зарості волоського горіха.

Крім названих плодових і ягідних культур по всій країні, крім високогірних районів зустрічаються: яблуня, груша, айва, слива, черешня, абрикос, персик, вишня.

У цілому на душу населення приходиться в рік близько 270 кг овочів, 180 кг фруктів і більш 100 кг горіхів і фісташок.

Тваринництво - друга по важливості галузь аграрного сектора. На відміну від землеробства, тваринництво (крім птахівництва) розвивалося майже винятково, за рахунок росту поголової худоби.

Скотарство серед домашніх тварин першість по чисельності й економічному значенні належить вівцям: вони складають більше половини поголової худоби, вівчарство забезпечує 45 % усього доходу. Коза, звичайна й ангорська, займає в Туреччині друге , після овець, місце серед рогатої худоби.

Велика рогата худоба, що нараховує 13 млн. голів, включає корів і биків, буйволів і молочних корів. Інше тяглова і транспортна худоба, а також молодняк. Робоча і транспортна худоба в Туреччині складають: осли, мули, і особливо незамінні в гірській місцевості верблюди.

За останні десять років набуло значного розвитку птахівництво у зв'язку з підвищенням ринкового попиту на біле (пташине) м'ясо і яйця. За допомогою ізраїльського капіталу створені птахівницькі комплекси по виробництву на промисловій основі 100 млн. бройлерів і близько 1 млрд. яєць у рік. Підвищилася і роль домашнього птахівництва, особливо в районах Чорного, Мармурового й Егейського морів (кури й індики).

Промисловість. У Туреччині розвивається текстильна промисловість, харчосмакова, металургійна, хімічна промисловість, а також видобувна, нафтопереробна і машинобудівна промисловості.

Видобувна промисловість забезпечує 7,2 % вартості промислової продукції і будівництва. У галузі близько 72 % виробництва забезпечується державними підприємствами (без обліку нафтових).

Паливне кам'яне-вугілля; магніт і нафта - йде на внутрішні нестатки. Видобуток кам'яного вугілля ведеться на Чорноморському узбережжі. Буре вугілля добувається в шахтах в Афишині - Ельбистані, у Сейтомирі, Тунчбиліке. На 80 % видобуток здійснюють державні підприємства.

Видобуток нафти в порівнянні з розмірами її внутрішнього споживання недостатній. Державні підприємства в сполученні з іноземним капіталом здійснюють пошукові роботи, а також іноземні компанії, приватні і змішані компанії. Нафта знаходиться у віддалених районах , то витрати на видобуток і траспорт зростають.

З 1985 р. почався спробний видобуток природного газу.

Залізна руда добувається в селі Сивас і Малатья. Туреччина займає видне місце по видобутку і запасам хромової руди (йде на експорт).

На території також знаходяться поклади і добувається мідна руда, марганцова руда, ртуть, сірка, вальфрамова руда, уранова руда, борити, фосфорити, золото і срібло (невелика кількість).

Нафтопереробна і хімічна промисловість. Переробку нафти здійснюють державні заводи в Батмі, Ізміт, Аліага в Мерсині.

Видобуток природного газу в країні почався в 90-ті роки. Потреби в газі також задовольняються за рахунок продукції газових заводів в Анкарі, Стамбулі, Ізмаїлі і зниження побіжних газів на переробних заводах.

Виробництво мінеральних добрив, в основному фосфатних і азотних знаходяться в районі Ізмира і Стамбула.

Гумова промисловість представлена 4-ма сучасними заводами з виробництва автомобільних шин. На приватних підприємствах роблять покришки і шини для мотоциклів і велосипедів. Інша галузь - це гумове взуття, а також гумовотехнічні вироби.