Сторінка
4

Стан забезпечення та застосування антипедикульозних засобів в Україні

За народними рецептами, а пізніше і в офіційній ме­дицині, для боротьби з педикульозом широко застосо­вувались засоби, виготовлені на основі чемериці Лобе­ля (Veratrum Lobeiianum). Для ліквідації головних вошей переважно використовували відвар коренів [6], для зни­щення одежних вошей - мазі, виготовлені на основі ко­реня чемериці Лобеля та насіння дудника лісового (Angelica silvestris) або кореня чемериці Лобеля та квіту­чої рослини багна болотяного (Ledum palustre) [6]. При цьому слід підкреслити, що всі названі вище препарати виготовлені з отруйних для людини рослин, Але особ­ливу небезпеку становить чемериця Лобеля. За раху­нок вмісту алкалоїдів терміну, вератраміну, гермерину, протовератринів А та В, вератрозину, протоверину, вератрину при місцевому контакті зі шкірою або слизови­ми та при попаданні препарату всередину (через трав­ний канал або дихальні шляхи) у людини може розвину­тись отруєння, яке проявляється явищами загальної інтоксикації. Кардіотоксична доза чемериці становить менше 30 мл, а смертельна доза алкалоїдів вміщується лише в 1 г свіжої рослини. Найбільшу токсичність має рослина, яка росте у південних районах країни [3].

У зв'язку з високою токсичністю чемериці Лобеля наказом МОЗ СРСР № 1103 від 26.09.80 р. застосуван­ня препаратів з неї в якості інсектицидного засобу було заборонено. Відміни названого наказу в Україні не було, тому велику стурбованість викликає реалізація через ап­течну мережу м. Львова в широких масштабах «Чемеричної води» як антипедикульозного препарату.

Як засіб проти головного педикульозу в народній медицині України використовують мазь, виготовлену з сухого насіння петрушки посівної кучерявої (Petrocelinum crispum/sativum) [5, 9].

Для лікування завошивленості пропонувалось вико­ристовувати анісове масло, одержане з рослин Anisum vutgare/Caerth [9], - або мазь, виготовлену на основі по­рошку анісових сім'янок та порошку кореня чемериці білої (Veratrum album) [6].

В якості антипедикульозного засобу в народній ме­дицині рекомендувалося застосовувати відвар кори че­ремхи (Padus racemosa) [9].

Маловідомим антипедикульозним засобом при го­ловному педикульозі є настій шолудивника болотяного (Pedicularis palustris) [6]. Але ця рослина має отруйні вла­стивості, у зв'язку з чим названий засіб використовував­ся обмежено.

Відомі антипедикульозні властивості пижма звичай­ного - дикої горобинки (Tanacetum vulgare), які викорис­тані для миття голови при вошивості, але при передозу­ванні рослина також має токсичні властивості [6].

На основі рецептів антипедикульозних засобів з на­родної медицини за кордоном були розроблені нові сучасні фітопрепарати для знищення головних вошей людини. У лабораторних умовах in vitro була показана Інсектицидна активність щодо Pedicuius humanus спир­тових розчинів ефірних олій, одержаних з ряду рос­лин, у тому числі з анісу (Anisum vulgare), листя кориці (Сіппатопит gen.), перечної м'яти (Menfa piperita), чер­воного чебрецю (Thymus rubrum), чайного дерева (Leptospermum frangrans). Натомість інсектицидна дія ефірних олій розмарину (Rosmarinus officinalis) та сосни (Pinus) не була виявлена. Суміш спиртових розчинів ефірних олій перечної м'яти та мускатного горіху вия­вилась більш ефективною, ніж кожний із складників окремо [15].

На основі екстракту садової петрушки (Peirocelinum hortense) та екстракту часнику (Allium sativum) був розроб­лений шампунь, який запатентовано у ФРН та Великій Британії [16, 17]. В іншому засобі, крім вище згаданих рослин та активних наповнювачів, додатково використо­вували рослинні екстракти, в тому числі з рослин родин Аріасeае, Роlygопасеае, Solопасеае [18].

На основі компонентів, одержаних шляхом екстракції або сухої перегонки однієї чи декількох рослин родин Theaceae, Lauraceae, Labiatae, Campunulaceae, Salicaceae, Pinaceae, Taxocariaceae, Leguminosae, Rubiaceae, Combretaceae, Fagaceae, Rosaceae та додатковим введен­ням одного або декількох піретроїдних інсектицидів, була розроблена інсектицидна композиція, яка може засто­совуватись для ліквідації вошей у людини [19].

В аптечній мережі України для вільного (без рецептів) застосування представлено антипедикульозний шампунь "Хантер SH-206», виробництва «Фармасайнс Інк.» (Кана­да), виготовлений з використанням лимонної олії та де­яких інших речовин при відсутності додаткового введення синтетичних піретроїдів або інших речовин з інсекти­цидними властивостями. Даний засіб був включений до Облікового переліку антипедикульозних засобів, доз­волених до застосування в Україні.

Таким чином, аналіз літератури щодо засобів на­родної медицини, які використовувались для знищен­ня головних та одежних вошей, свідчить про наявність серед значної кількості рослин з інсектицидними влас­тивостями тих, які мають специфічну антипедикульозну дію. Антипедикульозні засоби народної медицини у всіх випадках рекомендовано використовувати в якості пре­паратів для зовнішнього застосування у вигляді водних екстрактів (напарів, настоїв або відварів) та мазей на основі перетопленого тваринного жиру (смальцю) або вершкового масла. Названі препаративні форми мають ряд недоліків, а саме: не підлягають тривалому зберіганню і швидко втрачають Інсектицидні властивості. Етанолові екстракти позбавлені означених недоліків, але вони не використовувались в широких масштабах у народній медицині, а більше апробовані при лабора­торних дослідженнях і знайшли застосування при ви­готовленні комерційних препаратів. Крім того, як свідчать наведені вище дані літератури, лікарські рос­лини, які мають інсектицидні (антипедикульозні) влас­тивості, у більшості належать до отруйних і вимагають суворого дотримання правил виготовлення з них анти­педикульозних засобів та їх застосування, що не до­пускає збільшення концентрації рослинного екстракту або часу його експозиції.

Таким чином, пошук нових форм антипедикульоз­них засобів на основі рослинної сировини, переважно дикорослих рослин України, та розробка нових рецеп­тур цих засобів, які будуть позбавлені вище згаданих недоліків, є актуальним і перспективним напрямком до­сліджень, що пов'язано з широким розповсюдженням педикульозу серед окремих груп населення.