Сторінка
1

Стан забезпечення та застосування антипедикульозних засобів в Україні

Протягом останніх років в умовах значного розповсюдження в різних країнах світу інфестації населення головними та одежними вошами існує необхідність розробки й реалізації на практиці чіткої системи заходів, спрямованих на запобі­гання поширенню педикульозу та ліквідацію його

у завошивлених осіб. Враховуючи можливість пе­редачі педикульозу прямим або опосередкова­ним шляхом (через одяг, білизну, головні убори, щітки, гребінці та інші речі особистого користу­вання), у комплексі антипедикульозних заходів виправдав себе підхід, який полягає у вичерпному виявленні завошивлених осіб, їх ізоляції, санітарній обробці і дезінсекції їх речей при суворому до­триманні правил особистої гігієни і протиепідемі­чного режиму в установах, закладах та організо­ваних колективах [1, 2].

Про актуальність проблеми боротьби з педикульозом свідчить той факт, що в США щорічно на виконання програми антипедикульозних за­ходів витрачалось близько 367 млн. доларів, а кількість осіб, уражених педикульозом, виявле­них протягом року, сягала 6-12 млн. [3]. Голов­ний педикульоз щорічно уражав кілька мільйонів школярів у США і за кількістю виявлених ви­падків переважав над усіма разом узятими ди­тячими захворюваннями [4].

Як свідчать численні дані літератури, у всіх країнах світу домінувала інфестація головними вошами, а найбільш часто педикульоз виникав в організованих дитячих колективах, де існують більш сприятливі умови для його поширення та підтримання [3-5]. За цих умов використання педикуліцидних засобів, які мають специфічну інсектицидну та овіцидну дію щодо вошей на всіх стадіях їх розвитку - яйце («гнида»), личин­ка, Імаго, є найбільш доцільним та ефективним. Для обробки завошивлених осіб {за кордо­ном широко вживається термін «лікування педикульозу» [1, 3, 6-10]) застосовують інсекти­цидні засоби, активно діючі речовини яких (АДР) належать до різних класів хімічних сполук: хло­рорганічні, фосфорорганічні, перметрин та син­тетичні піретроїди, карбамати та інші.

За спостереженнями багатьох авторів, у 90-ті роки найбільш широко застосовувались антипедикульозні засоби, розроблені на основі перметрину [2, 5, б, 10-15] та малатіону (карбофо­су) [5, 8, 12, 16-18]. Досить широко використовувались антипедикульозні засоби, активно діючі речовини яких були представлені іншими хімічними речовинами та сполуками, зок­рема: лінданом (гама-ізомер гексахлорциклогексану) [6, 12, 193, карбарилом [1, 13, 20], фенотрином [1, 8, 13, 20, 21], піретрином [2, 6, 22]. Більш скупо описано використання антипедику­льозних засобів, виготовлених на основі дельтаметрину [13], івермектину [3, 23], бензилбензоату [24], біоалетрину [12, 25]. Обов'язковим еле­ментом якісної дезінсекції ураженої головними вошами особи розглядалось повне видалення яєць вошей („гнид”) з волосся. Для досягнення назва­ної мети в комплект до антипедикульозного за­собу додатково включали густий гребінець [3, 11].

Антипедикульозні засоби застосовували в різних товарних формах: шампуні, креми-ополоскувачі, лосьйони, спреї-аерозолі. Завдяки легкості та зручності застосування найбільш популярними були шампуні [1, 5, 8, 12, 17, 20] та креми-ополоскувачі [5, 12, 14]. У менших об­сягах використовували інші товарні форми, на­приклад, антипедикульозний засіб у формі ре­пеленту [6, 26], Педикуліциди у вигляді порошків (дуетів) при головному педикульозі застосову­вались рідко [21]. Така форма інсектицидів більше виправдала себе при одежному педику­льозі [23].

В Україні використання антипедикульозних засобів регламентовано наказом МОЗ № 38 від 28.03.94 р. «Про організацію та проведення за­ходів по боротьбі з педикульозом» та Обліковим переліком деззасобів в Україні, який щорічно поновлюється і готується відповідно до наказу МОЗ № 97 від 24.04.99 р. «Про затвердження Положення про порядок спеціалізованої оцінки (експертизи) та обліку дезінфекційних засобів в Україні та Положення про Обліковий перелік дез­інфекційних засобів в Україні». Згідно з означе­ними вище наказами в якості антипедикульоз­них засобів в Україні дозволено використання наступних інсектицидних препаратів: 0,15 % емульсії карбофосу, 20 % емульсії бензилбензоату, мильно-сольвентової емульсії, мильно-га­сової емульсії, лосьйонів «Ниттифор» та «Лонцид» (наказ № 38), а також засобів промислово­го виробництва «Дезоцид», «Неоцид», «Ниттифор», «НОК», «Нитилон», «Параплюс», шампуню та емульсії «Педилін», «Спрегаль», «Спрей-пакс», «Специфтир», шампуню «Хантер SH-206».

За даними Республіканської СЕС АР Крим, обласних санітарно-епідеміологічних станцій, Київ­ської та Севастопольської міських СЕС у 1999 р. в Україні на кожній адміністративній території в лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміо­логічних закладах використовувались антипеди­кульозні засоби від 2 (Чернівецька область), 3 (Донецька область, АР Крим) до 16 (Чернігівська область) найменувань, в середньому - 7, а в ціло­му по Україні - 29 найменувань. Лише в Запорізькій області медичні заклади були забезпечені тільки карбофосом. Переважали препарати вітчизняно­го виробництва, ціна яких не перевищувала 2,30-5,04 грн за одну упаковку (обробка однієї особи) і були доступні для придбання медичними закла­дами. Антипедикульозні засоби, рекомендовані до застосування наказом МОЗ № 38, становили в медичних закладах 40 % від загальної кількості препаратів, що застосовувались у них. Педикуліцидні засоби, використання яких регламентовано Обліковим переліком (наказ МОЗ № 97) станови­ли 42 %. Разом з тим, питома вага засобів, за­стосування яких не регламентовано вище назва­ними наказами, дорівнювала 18 %. Антипедикульозні засоби, виготовлені на основі хлорорганічних речовин (ДДТ, ГХЦГ), в медичних установах не використовували.