Сторінка
4

Стандартизація і сертифікація в системі забезпечення якості та конкурентоспроможності

• організовує, координує та виконує роботу із забезпечення функціонування Системи;

• взаємодіє з національними органами із сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність із сертифікації;

• організовує розробку та вдосконалення організаційно-методичних документів Системи;

• приймає рішення про приєднання до міжнародних систем та угод із сертифікації;

• встановлює основні принципи, правила та структуру системи, а також знак відповідності та правила його застосування;

• визначає правові та економічні основи функціонування Системи ;

• формує та затверджує склад науково-технічної комісії;

• акредитує органи із сертифікації та випробувальні лабораторії (центри), атестує експертів-аудиторів, здійснює інспекційний контроль за діяльністю органів та осіб;

• веде реєстр Системи;

• організовує роботу із сертифікації продукції у разі відсутності органу із сертифікації певного виду продукції;

• затверджує перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;

• розглядає апеляції щодо виконання правил системи;

• організовує інформаційне забезпечення діяльності із сертифікації в Системі;

• несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені в Системі.

Науково-технічну комісію формує та затверджує Національний орган із сертифікації. Функції цієї комісії:

• формує єдину політику з питань створення, функціонування та вдосконалення Системи;

• вносить пропозиції щодо взаємодії з національними органами інших держав та міжнародними організаціями із сертифікації.

Органи із сертифікації продукції призначає та акредитує Національний орган із сертифікації. Орган із сертифікації продукції виконує такі основні функції:

• здійснює управління системою сертифікації закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповідальність за її функціонування;

• розробляє організаційно-методичні документи із сертифікації закріпленої продукції;

• за дорученням Національного органу із сертифікації здійснює акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);

• визначає схему та порядок сертифікації закріпленої продукції;

• організовує та здійснює атестацію виробництв;

• здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та її виробництвом;

• видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв.

Органи із сертифікації систем якості призначає та акредитує Національний орган із сертифікації. Орган із сертифікації систем якості виконує такі основні функції:

• розробляє організаційно-методичні документи із сертифікації систем якості;

• організовує та здійснює сертифікацію систем якості;

• за пропозицією органу із сертифікації продукції організовує та здійснює атестацію виробництв;

• здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами;

• видає сертифікати на системи якості.

Випробувальні лабораторії (центри) акредитує Національний орган із сертифікації або за його дорученням — орган із сертифікації продукції. Випробувальна лабораторія виконує такі основні функції:

• випробовує продукцію, що сертифікується, відповідно до сфери акредитації і видає протоколи випробувань;

• за пропозицією органу із сертифікації продукції бере участь у здійсненні технічного нагляду за виробництвом сертифіко-ваної продукції, а за пропозицією Національного органу із сертифікації — у здійсненні інспекційного контролю;

• за пропозицією органу із сертифікації продукції бере участь в атестації виробництва продукції, що сертифікується.

Експерти-аудитори, які атестовані в Системі та занесені до реєстру Системи, за дорученням Національного органу із сертифікації можуть виконувати окремі роботи, пов'язані із сертифікацією продукції.

Науково-методичним та інформаційним центром у Системі є Український науково-дослідний інститут із стандар-

тизації, сертифікації та інформатики Держстандарту України. Він виконує такі основні функції:

• розробляє та вдосконалює організаційно-методичні документи Системи;

• готує та подає в Національний орган із сертифікації пропозиції та проекти законодавчих актів у сфері сертифікації;

• аналізує можливості підприємств та організацій щодо виконання функцій випробувальних лабораторій (центрів), здійснює експертизу їх вихідних документів та готує пропозиції Національного органу із сертифікації щодо їх акредитації в Системі;

• готує пропозиції з номенклатури продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;

• бере участь на договірній основі в підготовці органів із сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) до акредитації, а також у підготовці підприємств до сертифікації продукції та систем якості;

• за дорученням Національного органу із сертифікації бере участь в акредитації органів із сертифікації, випробувальних лабораторій, а також в інспекційному контролі за їх діяльністю.

Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України виконують у Системі такі основні функції:

• за дорученням Національного органу із сертифікації здійснюють інспекційний контроль за додержанням правил Системи;

• за пропозицією органу із сертифікації продукції здійснюють технічний нагляд за сталістю показників сертифікованої продукції у процесі її виробництва;

• подають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій, сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництва.

Український навчально-науковий центр із стандартизації, метрології та сертифікації здійснює навчання та підвищення кваліфікації фахівців у сфері сертифікації.

Список використаної літератури

1. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1989.

2. Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ. — М.: Финстатинформ, 1993.

3. Бобровников Г. Н., Клебанов А. И. Комплексное прогнозирование создания новой техники. — М.: Экономика, 1989.

4. Болт Г. Дж. Практическое руководство по управлению сбытом: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1991.

5. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Шдруч. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

6. Гаркавенко С. С. Маркетинг: Шдруч. для вузів. — К.: Лібра, 1998.

7. Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1994.