Сторінка
2

Стандартизація і сертифікація в системі забезпечення якості та конкурентоспроможності

В Україні стандарти на терміни та визначення всіх категорій, крім державних, до їх затвердження підлягають узгодженню з Держстандартом України, а в галузі будівництва — з Мінбудархітектури України.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність призначенню.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються в різних видах діяльності.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт, операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. Органи державної служби стандартизації України:

Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України);

Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ); Державний науково-дослідний інститут "Система" (ДНДІ "Система");

Український науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМ); технічні комітети зі стандартизації (ТК); територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації. Органи галузевої служби стандартизації України: служба стандартизації міністерства або відомства; головні (базові) організації зі стандартизації; служба стандартизації підприємства (організації). Нормативні документи зі стандартизації в Україні розподіляють на категорії:

державні стандарти України (ДСТУ); галузеві стандарти України (ГСТУ);

стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України (СТТУ); технічні умови України (ТУУ); стандарти підприємств (СТП). Державні стандарти України

• організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти — організацію діяльності зі стандартизації, науково-технічну термінологію, класифікацію і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічну документацію, інформаційні технології, організацію діяльності з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;

• вироби загальномашинобудівного призначення;

• складові народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок,

енергосистема, охорона навколишнього середовища, оборона тощо);

• продукцію міжгалузевого призначення;

• продукцію для населення та народного господарства;

• методи випробувань.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать:

• вимоги щодо безпечності продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її взаємозамінності, охорони навколишнього природного середовища, а також вимоги до методів випробувань цих показників;

• вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні норми та правила;

• метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

• положення, що забезпечують технічну єдність під час розробки, виготовлення, експлуатації або застосування продукції.

Обов'язкові вимоги державних стандартів діють на всій території України.

Рекомендовані вимоги державних стандартів України використовують у таких випадках:

• коли це передбачено чинними актами законодавства;

• якщо ці вимоги включено до договорів на розробку, виготовлення та поставку продукції;

• коли виробником (постачальником) продукції документально заявлено про відповідність продукції цим стандартам.

Державні стандарти затверджує Держстандарт України, а стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів — Мінбудархітектури України.

Державні стандарти та зміни до них підлягають державній реєстрації в Держстандарті України і публікуються українською мовою з автентичним текстом російською мовою.

До державних стандартів України прирівнюють державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації.

Як державні стандарти України використовують також державні стандарти колишнього Радянського Союзу (міждержавні

стандарти), передбачені угодою про проведення країнами СНД погодженої політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації.

Республіканські стандарти УРСР застосовують як державні до їх заміни чи скасування.

Галузеві стандарти розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, отриманих в окремих галузях знань або у сферах професійних інтересів.

Галузеві стандарти, як і стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок, не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів і підлягають державній реєстрації в Держстандарті України.

Технічні умови — нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальниками (розробником, виробником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або коли необхідно конкретизувати вимоги зазначених документів).

Стандарти підприємства розробляють на продукцію (процеси, послуги), яку виробляють і застосовують (здійснюють, надають) лише на конкретному підприємстві.

Стандарти та технічні умови необхідно використовувати на всіх стадіях ЖЦТ.

Державні стандарти на території України застосовують усі підприємства незалежно від форм власності і підпорядкування, громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, міністерства (відомства), органи державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється їх дія.

Галузеві стандарти на території України застосовують підприємства (установи, організації) сфери управління органу, який їх затвердив, і підприємства-суміжники, а також на добровільних засадах інші підприємства та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств (спілок) застосовують добровільно підприємства, окремі громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, які вважають за доцільне освоювати передові засоби, технології, методи тощо, вимоги до яких містяться в цих стандартах. Використовувати такі стандарти для виготовлення продукції можна лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплюється договором або іншою угодою.