Сторінка
2

Особливості ціноутворення на медикамент та предмети медичного призначення

Фармацевтичними монополіями повною мірою використовується такий спосіб одержання додаткової проблемии, як механізм трансфертних цін. Так називаєма експортна ціна на той чи інший вид сировини в усі більшій мері стає лише чисто формальної ціною, принцип числення якої базується не на співвідношенні питання й пропозиції на даниій конкретний момент,, а визначається, виходячи з інтересів материнської організації в області податкової політики, необхідності сокриття високих прибутків, тобто є справою адміністративного рішення й відповідних бухгалтерських калькуляцій, природно, враховуючи - інтереси монополії, а не розвиваються країн.

При встановлень трансфертних цін на другий план відсуваються основні факторні ціноутворення, а головні критерієм є можливість одержання максимально приблизилися за рахунок зовнішніх продажних й заниження закупочних цін у країнах з найбільше благополучним податковим режимом й проведення діаметрально протилежної політики в країнах, де внутрішні податки на прибуток корпорацій є високими. Прикладом використання першого варіанта може служити політика ТНК у Пуерто-Рико, Ірландії, куди монополії поставляють своїм фірмам сировину по заниженням цінах з тим, щоб максимально повисить прибутки при реалізації готових препаратів. Протилежна політика застосовується ними в країнах, що розвиваються, особливо в тих, де існує твердий контроль за вивозом .

При постачаннях медикаментів у розвинуті капіталістичні країни трансфертні цінуй як джерело додаткової прибили використовується рідко. Це зв'язано як з більш суворим податковим контролем, так й з наявністю більш повної інформації про ціни сировини.

У зв'язку з недостачею фондів соціального страхований у більшості зарубіжних країн виникло запитання про їх економії, яка частково може бити вирішений за рахунок державного стимулювання споживання Сепегіса замість дорогих лік під торговими марками.

Роль медикаментів під міжнародними непатентованими назвами росте через переважну їхню закупівлю країнами, що розвиваються, вимушеними максимально зменшувати вартість імпорту медикаментів у зв'язку з недоліком валюти. Серед 290 препаратів першорядної важливості, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВІЗ) для цієї групи держав, на патентування приходиться тільки близько 5%. Підтвердженням ролі лік під міжнародними назвами в перспективі служить також той факт, що деякі ведучі фармацевтичні фірми утворять свої філіали по випуску таких препаратів (наприклад, американська «Смит Кляйн Бичам»). Іпвейцарский концерн «Сиба-Гайли» заявив про створення дочірньої компанії «Сервифарм АГ», що спеціалізується на постачаннях у що розвиваються страньї Оепегіса в основному по номенклатурі, рекомендованої ВІЗ. Цени на ці препарати установлення на рівні цін традиційних постачальників Оепегіса. Найбільша кількість таких препаратів на світовий ринок поставляють фірми Італії, Испании й Португалії.

Проведене положення поширюються в основному на готовий лікарський засіб, які складають близько 50% торгівлі між розвинутими іноземними країнами й у середньому 70-75% постачань медикаментів у що розвиваються держави.

Вищесказане визначає ціноутворення на медикаменти як міжнародну проблему.

Цінова політика аптечних підприємств.

Цінова стратегія припускає ефективне, з погляду збуту, напрямок дій по встановленню конкретних цін (високих чи низьких, єдиних чи диференційованих, гнучких, стабільних чи нестабільних і ін.). Як правило, фірми орієнтуються на різні цінові стратегії. При цьому вони рідко коли користаються тільки однієї з них, тому що не зупиняються на виробництві і реалізації одного виду чи товару тільки на одному сегменті ринку. Однак варто підкреслити, що аналізовані категорії: тип ринку, характеристика попиту та пропозиції - політика цін - цінові стратегії - методи і моделі встановлення цін, необхідно розглядати системно, у тісному взаємозв'язку.

Різноманітна безліч цінових стратегій стосовно до особливостей фармацевтичного ринку доцільно класифікувати на чотири групи: стратегії «входження в ринок», «асоційованого ринку», цінового лідера і погоджування цін з якістю лікарських засобів. При цьому варто враховувати рівень ціни на конкретний препарат по відношенню не тільки до цін конкуруючих фірм, але і стосовно рівня цін на препарати аналоги (синоніми). У таблиці 2.4 приведені основні групи цінових стратегій фармацевтичних фірм стосовно цін конкуруючих фірм і цінам на препарати аналоги (синоніми).

Для формованого вітчизняного ринку лік розповсюдженої є стратегія «входження (проникнення) у ринок», використовувана найчастіше виробниками, що тільки починають свою чи діяльність виходять на новий ринковий сегмент. Цієї стратегії дотримують також виробники, чиї товари не мають патентного захисту і торгової марки. До даної стратегії «проникнення на ринок» прибігають, якщо ринки мають попит високої еластичності; виробник має масове, крупносерійної виробництво препаратів широкого спектра дії; коли споживачі чуйно реагують на низьку ціну і збільшують обсяг закупівель; необхідно стимулювати ріст продажів, витрати скорочуються, унаслідок чого різко збільшується обсяг виробництва.

Таблиця 2.4 Основні групи цінових стратегій фармацевтичних фірм