Сторінка
1

Базова модель "Сукупний попит – сукупна пропозиція"

ПЛАН 1. Сукупний попит. 1.1. Цінові фактори сукупного попиту. 1.2. Нецінові фактори сукупного попиту. 2. Сукупна пропозиція. 2.1. Сукупна пропозиція в довгостроковому періоді. 2.2. Сукупна пропозиція в короткостроковому періоді. 2.2.1. Причини жорсткості цін. 2.2.2. Цінові фактори сукупної пропозиції. 2.2.3. Нецінові фактори сукупної пропозиції. 3. Рівновага сукупного попиту і пропозиції.

На відміну від моделі рівноваги попиту й пропозиції на ринку окремого блага, знайомої з курсу мікроекономіки, модель сукупного попиту і сукуп­ної пропозиції (AD-AS) досліджує поведінку економіки в цілому. Вона пояснює причини коливання рівня цін та реальних обсягів національного виробництва, розкриває взаємозв'язок між ними та економічною політи­кою. Модель застосовується для дослідження й пояснення таких важливих явищ, як інфляція, безробіття, ділові цикли, для прогнозування впливу на економіку різноманітних факторів, для планування й координації заходів економічної політики в короткостроковому і довгостроковому періодах.

Модель AD-AS визначає рівноважні значення аґреґованих обсягів по­питу й пропозиції залежно від рівня цін товарів та послуг на внутрішньому ринку країни. АґреГування цін означає, що ціни на окремі товари та послуги усереднюються пропорційно обсягам виробництва останніх на внутрішньо­му ринку і характеризують рівень цін усієї сукупності товарів та послуг в економіці. Вимірником рівня цін у моделі AD-AS є дефлятор ВВП поточ­ного періоду до певного базового періоду (див. част. II, тема 2). Значення дефлятора^відкладаються на вертикальній осі координат (Р) і вимірюють загальний рівень цін в економіці.

Сукупний попит і сукупна пропозиція аґреґуються відповідно з рівно­важних величин попиту і пропозиції на всіх ринках товарів та послуг. Вони характеризують реальным обсяг національного виробництва за певний період, точніше — вартість кінцевої продукції національного виробництва в цінах базового періоду, які вважаються постійними. Отже, сукупний випуск у мо­делі AD-AS - це реальний валовий внутрішній продукт країни. Значення реального ВВП відкладаються на горизонтальній осі (У) і вимірюють реаль­ний доход економічних агентів країни — домогосподарств, фірм та уряду.

1. Сукупний попит

Cукупний попит (AD) — це загальний обсяг вітчизняних товарів і по­слуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін. \ Су­купний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів: 1) ви­датків приватного сектора країни на споживання (С) та інвестиції (7);

2) видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці (G);

3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорту) над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) - чистого експорту країни (NX):

(4.1)

Сукупний попит домогосподарств, фірм та уряду країни складається з попиту на вітчизняні, (C+I+G)d й імпортні (C+/+G), товари та послуги для задоволення власних потреб. Зовнішній попит на вітчизняні товари й послуги з боку іноземців (X) можна уявити як додатковий внутрішній попит на товари вітчизняного виробництва, але не для задоволення власних потреб, а з метою продажу іноземцям. Отже, сукупний попит на товари та послуги (4.1) можна показати таким чином:

YAD=(C+I+G)d+(C+I+G)/+X-M. (4.2) Оскільки (C+I+G), є імпортом країни (М), тотожність (4.2) набуває вигляду рівняння (4.3):

YAir(C+I+G)d+X. (4.3) Сукупний попит (4.3) є сумою внутрішнього та зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. Він дорівнює сукупному доходу економічних агентів країни (1) і може бути представлений як сума запланованих ними видатків на вітчизняні товари та послуги для забезпечення власних потреб і експорту.

Сукупний попит має грошову форму. Тому зв'язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений насамперед загальними умовами грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теорії грошей:

M-V = P-Y, (4.4) де: М - кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки; V — швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; Y — реальний обсяг національного виробництва (сукупний реальний доход).

Номінальний доход економічних агентів (Y-P) дорівнює сумі угод, здійснених між ними протягом певного періоду і оплачених за допомогою грошей, які обертаються, переходячи від покупця до продавця. Обертаю­чись зі швидкістю V, запас грошей М збільшує одночасно як номінальний грошовий доход, так і номінальні грошові витрати економічних аґентів країни на товари й послуги. Згідно рівняння (4.4), обсяг сукупного попиту залежить від кількості грошей в обігу, швидкості їхнього обертання та рівня цін, за

Чим більше грошей знаходиться в розпорядженні економічних аґентів, тим більше товарів та послуг можуть вони купувати один в одного при кожному можливому рівні цін. Відповідно, чим більше угод протягом періоду здійснюєть­ся за допомогою грошей, тим вища швидкість обігу грошей і більший сукупний попит при кожному мож­ливому рівні цін. Звичайно в кіль­кісній теорії грошей швидкість обігу грошей вважається постій­ною. Крива сукупного попиту бу­дується для даного обсягу про­позиції грошей в економіці, який вважається незмінним. Тоді, за інших рівних умов, величина сукупного попиту визначається рівнянням:

(4.6)