Сторінка
1

Місце й роль системи національних рахунків

Перехід до ринкової економіки потребує більш глибокого та всебічного аналізу економічних негараздів та складних господарських взаємозв'язків. Відповідно до цього виникла потреба в системі надійних, взаємодоповнюючих показників, тому що від ступеня достовірності та оперативності інформаційних потоків залежить якість управління. Статистична звітність, яка до певного часу містила інформацію про стан економіки, не давала змоги реально оцінити існуючу економічну ситуацію.

З метою приведення статистичної звітності та інформації у відповідність з міжнародною практикою необхідно було перейти на визнану в світі схему, яка має назву "Система національних рахунків" (СНР). Вона створюється на основі європейських стандартів і адаптується до національних умов переходу до ринкової економіки. Методологічно та інформаційно баланс народного господарства включається в більш універсальну та інтегровану систему макроекономічних показників, які представляють сучасну СНР, адаптовану до національних умов. У той же час СНР установлює напрями реформування статистичного спостереження та потребує перебудови обліку в країні.

Система національних рахунків — це адекватний ринковій економіці національний облік, що завершується на макрорівні системою взаємопов'язаних статистичних показників. Вона побудована

у вигляді певного набору рахунків та балансових таблиць, що характеризують результати економічної діяльності, структуру економіки та найважливіші взаємозв'язки в національному господарстві.

Національна економіка охоплює діяльність тільки резидентів, незалежно від місця їх знаходження на території даної держави чи за її межами.

До резидентів належать домашні господарства, підприємства та організації, які беруть участь в економічній діяльності на території держави протягом року або більш тривалого періоду. Поняття резидента не збігаються з поняттям громадянства чи національності.

Практично до резидентів даної держави належать особи, які проживають на її території, за винятком тих, які приїжджають на відносно короткий строк, тобто менше року (туристи, артисти, спортсмени, учені, сезонні робітники та ін.); виключаються також члени іноземних посольств, представництв та інших дипломатичних установ; склад військових підрозділів інших держав, які базуються на території даної держави. До категорії резидентів належать також громадяни держави, які наймані посольствами, консульствами інших країн, розташованих на території даної країни.

Таким чином, СНР — це система взаємопов'язаних показників розвитку економіки на макрорівні. На її основі розробляються економічні моделі та прогнози. СНР охоплює абсолютно всі операції, які здійснюються в економіці, та всі ресурси, які має країна. В основу СНР покладено такі основні принципи. У цій системі зовсім інакше встановлюються межі виробництва валового продукту та національного доходу. СНР виходить з того, що валовий продукт і національний доход країни відтворюються як у сфері матеріального виробництва, так і у сфері послуг, тобто до сфери виробництва належить діяльність компаній та підприємств, які виробляють товари та послуги, приватних некорпоратизованих підприємств, підсобних господарств, осіб вільних професій (адвокатів, артистів, журналістів та ін.), працівників сфери управління, фінансово-комерційних організацій, некомерційних організацій (клубів, товариств, асоціацій), армії, найманої прислуги, господарів житла, яке здається в оренду. Таким чином, практично не враховується лише нелегальна діяльність членів суспільства.

Другий принцип, який лежить в основі СНР, пов'язаний з визнанням того, що у створенні вартості товарів та послуг поряд з таким фактором виробництва, як праця, беруть участь земля, капітал та підприємницька діяльність. У зв'язку з цим отриманий прибуток розглядається як результат сукупного використання всіх факторів виробництва.

Хід та результати економічних процесів відображаються в показниках СНР з урахуванням взаємодії різних сфер, секторів та форм господарської діяльності, у тому числі й у галузі зовнішньоекономічних зв'язків.

Таким чином, СНР, яка охоплює всі процеси й стадії економічного обігу: виробництво товарів і послуг, створення, розподіл і перерозподіл доходів, їх використання на споживчі витрати й нагромадження — та всіх наявних у країні юридичних і фізичних осіб, які беруть участь у цих процесах, найбільше відповідає своєму призначенню — аналізувати функціонування економіки з метою обґрунтування відповідних рішень та формувати принципи економічної політики.

Якщо групування економіки за галузями дає змогу аналізувати склад лише двох стадій економічного обігу — виробництва й утворення доходів і їх використання на капіталоутворення, то секторна структура дає можливість дослідити роль груп інституційних одиниць на всіх стадіях економічного обігу — у виробництві, утворенні, розподілі та перерозподілі доходів, споживанні, нагромадженні капіталу, фінансових активів і пасивів.

Сектори економіки — це однорідні інституційні одиниці, які групуються відповідно до виконуваних ними функцій. Основними секторами економіки по СНР є:

• нефінансові корпоративні та квазікорпоративні підприємства, зайняті виробництвом товарів та послуг, що реалізуються на ринку;

• фінансові підприємства (корпорації), які об'єднують юридичних осіб, зайнятих наданням фінансових послуг (банки, страхові організації тощо);

• сектор загального державного управління, який складається з державних установ, що фінансують з бюджету та надають суспільству колективні послуги в галузі управління, оборони, правопорядку, фундаментальної науки, а також індивідуальні безплатні послуги у сфері освіти та охорони здоров'я;

• приватні некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства;