Сторінка
3

Планування доходів та соціального забезпечення населення

Опрацьовано комплекс заходів з поліпшення соціальної сфери відповідно до діючих нормативів та з урахуванням сучасного стану господарської діяльності, особливостей демографічної та екологічної ситуації тощо. Зокрема, передбачається: зміцнення матеріально-технічної бази та кадрового забезпечення соціально-культурних галузей; першочергове вирішення проблем з пріоритетних напрямів розвитку соціальної сфери, удосконалення структури вкладень на відтворення основних невиробничих фондів з урахуванням сучасних потреб; урахування регіональних особливостей і традицій населення, збереження та збагачення здобутків матеріальної та духовної культури народу.

Соціальні послуги, зокрема освіта й охорона здоров'я, є важливими компонентами соціального добробуту людей. Безперервний розвиток економіки буде залежати від наявності соціальних послуг, які сприяють процесу виробництва. Соціальні програми, наявні тепер, визнані як неефективні. Тому зараз розглядаються окремі соціальні програми, в яких можна було б скоротити витрати, насамперед у системі охорони здоров'я та освіти, не погіршуючи якості послуг для населення. Серед них слід виділити програму соціального захисту населення.

Головне завдання цієї програми полягає в підтримці малозахище-них верств і завершенні процесу переходу до поліпшення життя народу порівняно з тими умовами, які були до того, як Україна розпочала боротьбу за незалежність і перебудову економіки. Спад виробництва в країні поставив уряд у дуже скрутне становище й ускладнив завдання соціального захисту населення; однак рішучість уряду допомогла малозахищеним групам населення. Існують шляхи скорочення витрат на соціальні програми за рахунок тих груп населення, які на період переходу економіки до ринку та її стабілізації можуть обійтися без субсидій. Разом з тим існують резерви для тих, хто не зі своєї вини втратить роботу й потребуватиме соціального захисту на період пошуку її.

Процес переходу до ринкової економіки супроводжується виникненням багатьох специфічних соціальних проблем.

Перш за все слід знайти для населення інші джерела соціальної підтримки, крім підприємств. Люди, які залишаються без роботи, повинні, як і раніше, мати можливість користуватися медичними закладами й житлом свого підприємства, проте ці витрати мають сплачуватися безпосередньо з державного бюджету.

Україна може також скористатися конкретним досвідом інших країн. Мабуть, найвідомішою є Програма громадських робіт, здійснена в Сполучених Штатах Америки в роки Великої депресії. У межах цієї програми держава наймала мільйони безробітних для допомоги в будівництві екологічних та культурних об'єктів. У Болівії, Чилі та Мексиці останніми роками було розроблено аналогічні урядові програми, покликані полегшити тягар ринкових реформ. В основу таких програм покладено ідею використання державних фондів для надання фінансової підтримки місцевим інвестиційним проектам у районах надзвичайних злиднів із високим рівнем безробіття. Вони завершилися успішно завдяки тому, що місцева влада та групи населення висували свої конкретні пропозиції, а центральний уряд після їх вивчення надавав частку необхідних коштів. Україна також могла б розробити аналогічну програму громадських робіт для районів з високим рівнем безробіття, ураховуючи значну потребу в будівництві автомобільних шляхів і проведенні екологічних заходів. В Україні існує широке поле для розробки програм забезпечення зайнятості, які можуть полегшити тягар економічних перетворень.

Список використаноїта рекомендованої літератури

1. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічної теорії: Підручник.— К.: Вища шк., 1995.— 471 с.

2. Дорошенко Л. С. Управление трудовыми ресурсами: Учеб. пособие.— К.: МАУП, 1997.- 60 с.

3. Калина А. В., Конева М. И., Ященко В. А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровень): Учеб.-метод, пособие.— 2-е изд.— К.: МАУП, 1998.— 272 с.

4. Ковалевский А. М. Техпромфинплан в новых условиях и типовая методика его разработки.— М.: Экономика, 1968.— 247 с.

5. Кравченко Ю. И., Цыба Г. £. Прогнозирование и планирование макроэкономики: Учеб. пособие.— Кременчуг: Изд. центр "Сербо", 1997.— 189 с.

6. Кулян В. Р., Юнькова Ε А Эконометрия: Учеб. пособие.— К.: МАУП, 1997.— 68 с.

7. Методические вопросы создания системы норм и нормативов / Под ред. В. В. Соколова.— М.: Экономика, 1983.— 192 с.

8. Панасюк Б. Концептуальні основи економічного прогнозування і планування // Економіка України.— 1996.— № 5.— С. 7 —17.

9. Панасюк Б., Літвінов В. Система національних рахунків як модель економічного обороту // Економіка України.— 1993.— № 1.— С. 18—36.

10. Планирование экономического и социального развития СССР / Под ред. И. И. Ищенко.— К.: Выща шк., 1983.— 399 с.

1. B. Φ. Беседин, А. И. Москвин.— К.: Наук, думка, 1984.— 320 с.

11. Теория прогнозирования и принятия решений: Учеб. пособие / Под ред.C. А. Саркисяна.— М.: Высш. шк., 1977.— 351 с.

12. Типовая методика разработки техпромфинплана производственного объединения (комбината), предприятия.— М.: Экономика, 1979.— 448 с.