Сторінка
1
Сутність економічного зростання
Будь-якому суспільству притаманна властивість зростати матеріально та духовно. Життя безперервне. Прагнення до розвитку невпинне. Уповільнення та прискорення чергуються. Економічне зростання — це поступове зростання економіки в довгостроковому періоді. Рівень реального валового внутрішнього продукту служить критерієм економічного добробуту суспільства, а зміна валового внутрішнього продукту — показником економічного зростання. Одна з головних цілей макроекономіки — досягти економічного зростання. Основним у теорії економічного зростання є питання, яким чином можна збільшити обсяг валового внутрішнього продукту в довгостроковому періоді, тобто в умовах повної зайнятості.
Економічне зростання вимірюється двома взаємопов'язаними способами:
1) зростанням реального валового внутрішнього продукту за певний період часу;
2) зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу. Як правило, певний період дорівнює одному року.
Використання того чи іншого означення залежить від проблем, які розглядаються. Наприклад, якщо розглядаються проблеми бюджету країни, то доцільно використовувати перше означення. Якщо вирішуються проблеми добробуту, то перевага віддається другому означенню.
Економічне зростання графічно можна показати двома способами (рис. 11.1, 11.2).
Згідно з рис. 11.1 процес економічного зростання відображує довгострокове зростання сукупної пропозиції, і саме цим воно відрізняється від короткострокових коливань випуску під впливом змін сукупного попиту. Як показано на рис. 11.2, економічне зростання визначається переміщенням кривої виробничих можливостей праворуч, від АВ до CD. Можливість такого переміщення забезпечує приріст кількості та якості ресурсів, а також удосконалення технології.
Рис 111 Економічне зростання як переміщення лінії довгострокової сукупної пропозиції
Рис 112 Економічне зростання як переміщення праворуч кривої виробничих можливостей
Крива виробничих можливостей відображує взаємодію чинників економічного зростання. Будь-яка точка на границі означає максимальний обсяг випуску двох товарів, тобто ефективне використання чинників економічного зростання. Точки ліворуч кривої означають неефективне використання цих чинників. Точки праворуч кривої свідчать про недосяжний рівень виробництва, оскільки існує обмеженість ресурсів. Економічне зростання відбувається, коли починають використовуватися неіснуючі раніше чинники виробництва і крива виробничих можливостей переміщується вгору і праворуч.
Якщо у розглядуваний період ВВП відтворюється у тих самих обсягах, що й у попередньому році, то говорять про нульове економічне зростання. Якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВП скорочується, то говорять про від'ємне зростання. Так, показник ВВП України у фактичних цінах свідчить про від'ємне економічне зростання країни до 1998 р. та додатне зростання після 1999 р.
Економічне зростання вимірюється такими показниками: коефіцієнт, темп та темп приросту зростання ВВП.
Коефіцієнт зростання ВВП — це відношення показника розрахункового періоду до показника базисного періоду.
Коефіцієнт зростання ВВП на душу населення — це відношення обсягу ВВП на душу населення розрахункового періоду до відповідного показника базисного періоду.
Темп зростання (ВВП або ВВП на душу населення) — коефіцієнт зростання, помножений на 100 %.
Темп приросту (ВВП або ВВП на душу населення)
Зауважимо, що в теорії та моделях економічного зростання не враховується відмінність між показниками ВВП, ВНП або НД. її означують однією категорією "випуск" або "дохід" і позначають символом Y.
На практиці використовуються складніші способи обчислення економічного зростання. Наприклад, підрахунок темпів зростання методом найменших квадратів і методом експоненційного зглажування.
Існують два типи економічного зростання:
1) екстенсивний, коли збільшується кількість залучених у процес виробництва ресурсів. До нього належать збільшення чисельності зайнятих та фізичного обсягу капіталу;
2) інтенсивний, коли зростає ефективність використання ресурсів шляхом вдосконалення техніки та технологій. До цього типу економічного зростання відносять: технологічний прогрес, рівень освіти та професійної перепідготовки кадрів, економія за рахунок зростання масштабу виробництва, поліпшення розподілу ресурсів, законодавчі, інституційні та інші чинники.
У макроекономіці розрізняють три групи чинників економічного зростання.
1. Чинники пропозиції — природні ресурси, людський капітал, праця, основний капітал, рівень технології.
2. Чинники попиту — споживчі, інвестиційні та державні витрати, чистий обсяг експорту, рівень цін.
3. Чинники розподілу — чинники, які забезпечують ефективне використання ресурсів.
Найбільше впливають на економічне зростання чинники пропозиції.
Крім того, чинники економічного зростання поділяють на прямі та непрямі.
До прямих чинників економічного зростання відносяться: збільшення чисельності робочої сили, нагромадження фізичного капіталу, технологічний прогрес.
Завантажити реферат