Сторінка
7

Соціально-економічна природа інфляції

Слід також урахувати, що ступінь структурної неадекватності економіки формується під впливом не лише внутрішніх, а й зовнішніх факторів. Розпад зв’язків, які десятиріччями складається в рамках РЕВ, став для України шоком як із боку попиту (втрата традиційних ринків), так і з боку пропорції(зміна умов придбання ресурсів). Крім того, саме собою відкриття економіки в рамках стратегії лібералізації виявляє недосконалість її структури, виходячи з критеріїв ринкового господарства. За умов всебічного дерегулювання господарської діяльності протистояти структурній ломці й деіндустріалізації неможливо без здійснення широкомасштабної промислової політики. Органічною складовою такої політики є стратегія приєднання до міжнародного поділу праці, основою якого повинна стати підтримка національних експортерів, дозоване відкриття внутрішнього ринку.

Отже, на мою думку, антиінфляційна програма має складатися з набору взаємопов’язаних заходів. У загальному вигляді вони є заходами зі створення умов для стабільного розвитку економіки країни. Для реалізації цих умов необхідно підвищити ефективність народного господарства, здійснити ресурсозбереження, зменшити витрати і ціни, наповнити ринок товарами, впорядкувати оплату праці, надалі вдосконалювати бюджетно-фінансову і грошово-кредитну системи. Фактично приборкання інфляції має бути пов’язане із внесенням кардинальних змін до усіх складових господарського механізму.

Воночас треба пам’ятати, що за умов перехідної економіки, коли ринкових інститутів ще не сформовано, коли підприємства державного сектора й далі мають порівняно м’які бюджетні обмеження, повністю подолати інфляцію неможливо. Тому антиінфляційна політика повинна бути націлена не так на припинення інфляції взагалі, як на зведення її до прийнятого рівня, який не просто пом’якшив би її найзгубніші наслідки, а й надав би інфляції контрольованості, зробив би її інструментом стимулювання економічних перетворень.[4,8]

Висновки

Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих краiн свiту i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються.

Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiнює доходи бюджету й супроводжується його дефiцитом.

Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов’язково супроводжусться нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв’язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям.

У станi iнфляцiйної нестабiльностi орiєнтацiя лише на регулювання з боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести до затяжних криз з повiльним перiодом стабiлiзацiї i оздоровлення економiки. Незважаючи на дiю ринкових законiв, держава не вiдмовляється вiд впливу на цiни, суттево посилюючи його в кризовi для нацiональної економiки перiоди.

Вихiд з кризового стану для економiки будь-якої країни мiстить два основних елементи. По-перше, приборкання iнфляцiї та, по-друге, припинення падiння виробництва. Однак ключовим моментом є саме вирiшення питання iнфляцiї, оскiльки це - найважливiша умова для поновлення iнвестицiйної активностi, що, в свою чергу, має забеспечити вiдродження виробництва.

Мiж оподаткуванням та встановленням державного контролю за цiнами iснує функцiональний взаємозв’язок i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету припинити зростання внутрiшнiх цiн та поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб’єктiв, якi планують пiдняти цiну на продукцiю. Адже державний контроль над цiнами грає надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризи економiки i виходу з неї.

Отже можна зробити такий висновок - інфляція в Україні 1991-1993р. набрала найвищих темпів. Пояснити це можна не лише структурною розбалансованістю економіки, а й нераціональним співвідношенням галузей, що працюють на виробничий та споживчий ринок. Інфляційні процеси в Україні були викликані сукупністю взаємопов'язаних чинників, об'єктивними негараздами перехідної економіки, в тому числі значною мірою - залежністю від зовнішнього енергопостачання.

Інфляція в Україні приблизно на 86% зумовлювалася збільшенням обсягів грошової маси і швидкістю її обігу і на 14% - зниженням обсягів виробництва. Однак насправді цей вплив був багатостороннішим і глибшим. Він діє також через співвідношення попиту і пропозиції, експорту та імпорту, валютний курс тощо. Слід зазначити, що процес прискорення обігу грошей здатний зменшити інфляційний тиск. Але це можливо в умовах недостатнього обсягу грошової маси. А коли відбувається її значне зростання, паралельне прискорення швидкості обігу грошей призводить до підвищення рівня інфляції. Останнє на практиці супроводжується намаганням позбутися грошей, які знецінюються, вкладанням їх в іноземну валюту, товарні запаси тощо.

Наприкiнцi слiд додати, що iнфляцiя - це не лише свiдотство слабкостi економiки, а й свiдотство слабкостi державної влади або слабкостi полiтичної мудростi.

Список використаної літератури

1) „Державне регулювання інфляційних процесів за допомогою інструментів монетарної політики” – Вісник УАДУ при Президентові України.-2001.-№4-с.260

2) Геєць В. „Ще раз про складові економічного піднесення в Україні” – Економіка України.-1998.-№11.-с.17-26

3) Геєць В. „Ще раз про складові економічного піднесення в Україні” – Економіка України.-1998.-№12.-с.15

4) Кравченко С. „Проблеми інфляції в ринковій економіці й антиінфляційна політика держави” – Економіка, фінанси, право-2002.-№8.-с.8-11

5) Кравченко С. Теленик С. „Інфляція в ринковій економіці: сутність, причини і взаємозв’язок з макроекономічними показниками” – Економіка, фінанси, право-2002.-№7-с.9-12

6) Льовочкін С.В. „Інфляція та проблеми макрофінанасової стабілізації в Україні” – Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. науковий збірник.-2001.-Випуск 9.-с.325-334