Сторінка
2
Не далеко відбігнемо від правди, коли скажемо, що в поезії Барки перетопилися всі літературні напрями. Коли побачила світ збірка Барчиних поезій, критики в "Літературній газеті" закинули авторові "клясово-ворожі впливи". Його релігійні твори належать до найкращих у релігійній поезії нашої літератури. У творах "Апостоли" і "Білий світ" замітний вплив Шевченка, особливо в 2-ій частині "Білого світу". В них автор звертається теж до джерел народної творчості, ідучи за прикладом раннього Тичини. Крім того, щедрою рукою черпав він із чужих джерел, особливо з поезії італійського Ренесансу й бароккової творчості. В книзі "Океан" зустрічаємо теж техніку французьких символістів. Багаті змістом є порівняння Барки, наприклад, джмелів називає він "шукачами гудучими", вітри для нього це "скрипалі несамовиті", а трави високі, "як пісня птиці вночі". Барка відзначається своїм слівництвом і будовою речень. Навіть ступенює ті прикметники, що їх не можна в загальному ступенювати, наприклад, найгранатніший дім. Звичайна приставка в нього нерідко появляється на незвичайному місці, тому стрічаємо в нього такі вислови: "Всюди неземля. Є несвіт і нежиття на нім". Подібним засобом користується американський поет Каммінга. Впливи синтакси Барки і його вживання здрібнілих слів бачимо в деяких віршах Ірини Шуварської.
Барка - це один із найбільших сучасних поетів Заходу. Його твори вирізняються великою оригінальністю форми і глибокою християнською релігійністю, або, як каже Юрій Лавріненко, "отою всеприсутністю Христа". Барка - це наскрізь християнський поет. Коли він що-небудь пояснює, то завжди виходить із науки Христа. На своєму ювілейному бенкеті сказав він у своєму слові: "Вища воля небесна торкається вирішально до кожного в світі, і до присутніх тут. Коли ми всі, після несамовитих вирів війни, терзань з репатріаційного часу, нужди, небезпек,- опинилися тут, на американській землі, і маємо все, чого бажає і потребує душа людини: повноти харчів, одягу, забезпечення, доми, книги, церкви, громадське життя, - все у щедрих дарах, це ж і є дія руки Спасителя".
Барка відомий теж як прозаїк нової християнської повісті та унікального стилю. Він вдумливий есеїст і літературний критик [5].
Розділ ІІ. Життєва основа роману Василя Барки
“Жовтий князь”
Ранiше слово "емiгрант" викликало в мене негативнi емоцiї, а зараз я, навпаки, шукаю твори емiгрантiв, щоб прочитати правду про долю України. Я вдячна Вам, Василю Барка, Вам, Улас Самчук, Вам, Iване Багряний за те, що ви знайшли у собi смiливiсть i дали повну картину того страшного явища в Українi - голодомору.
Не знаю чому, але я беззастережно повiрила цим авторам. Уже накопичилося досить iнформацiї, щоб мати уявлення про той страшний, 33-й рiк. Пухли старi й малi, вимирали роди i села, назавжди зникали прiзвища; смерть чигала по селах i мiстах, не випускаючи iз рук своєї кривавої коси. 1933 року Україна була бiльш схожа на поле бою або суцiльну могилу.
В село весна повзла на лiктях,
Повзла по мертвих i живих.
Голод свiдомо планувався ще з лiта 1932 року. Плани здавання зерна державi були вищими, нiж реальний урожай. У жовтнi 1932 року партiйно-державна верхiвка ухвалила холоднокровне рiшення: вийти з кризи шляхом конфiскацiї запасiв зерна у хлiборобiв. За кiлька мiсяцiв надзвичайнi комiсiї пiд керiвництвом найближчих спiвробiтникiв генсека - Кагановича, Молотова, Постишева - викачали з українських селян внутрiшнi фонди - продовольчий, фуражний, насiнневий. Представники мiсцевої влади органiзували в селах спецiальнi бригади, якi викликали по одному всiх селян, вимагали негайно на станцiю вiдвезти мiшок зерна. Вiдпускали тiльки пiсля того, як селянин погоджував ся. Це було не хлiбоздавання, а розбiй. Багато селян накладали на себе руки.
Архiвнi документи i газети свiдчать, що в усiх мiсцевостях України, крiм прикордонних, були подвiрнi обшуки з конфiскацiєю всiх запасiв їжi, заготовлених людьми до нового урожаю. Це було карою за нiбито куркульський саботаж хлiбозаготiвель, а фактично - акцiєю, свiдомо спрямованою на фiзичне винищення селянства.
Голод лютував, Сталiн на Пленумi ЦК цинiчно заявив: "Ми, безперечно, досягли того, що матерiальне становище робiтникiв i селян по-лiпшується з року в рiк. У цьому можуть сумнiватися хiба що тiльки запеклi вороги Радянської влади". Люди у селах їли мишей, щурiв, горобцiв, траву, борошно з кiсток, кору дерев. Тисячi селян iшли в мiста, намагаючись урятуватися, але дороги були блокованi i селянам хлiба не продавали. Були випадки, коли батьки пiдкидали своїх дiтей, просто їх кидали, їли жаб, трупи коней i навiть люди їли людей. Це був суцiльний жах, за рiк в Українi вимерло з голоду до 10 млн чоловiк. I що найстрашнiше - зареєстровано 10 тисяч судiв над людожерами. Так це тi, що зареєстрованi .
Письменник з дiаспори Василь Барка вiдтворив цю народну трагедiю i романi "Жовтий князь", створивши символiчний образ Жовтого князя - демона зла, який несе з собою руйнацiю i спустошення, сiє муку i смерть [7].
Розділ ІІІ. Роман “Жовтий князь” – правдиве відтворення геноциду в Україні радянським тоталітарним режимом
Ще 15 рокiв тому ми навiть i не знали про тi страшнi подiї. Лише десь, у деяких книжках, були якiсь спогади про неврожай 1932 року. Але з проголошенням незалежностi України почали з'являтися "цiкавi" i жахливi факти з нашої iсторiї, iсторiї будiвництва соцiалiзму задля щастя людей. Саме у нашi часи побачили свiт забороненi книжки, якi глибоко розкривали всю ту ганебну полiтику партiї щодо України.
Так, твiр В. Барки "Жовтий князь" розповiдає про страшнi подiї голоду 32-33 рокiв. Цей роман є лiтописом сiмейного життя родини Катранникiв.
Чому так сталося? Що спричинило жахливий голод? На це питання можуть дати вiдповiдь такi факти: саме у той час Сталiн вирiшив, що треба будувати мiцну, потужну воєнну промисловiсть. Але як? Захiднi країни грошей на це не дадуть, самi не зможемо - нема нi коштiв, нi верстатiв, щоб обладнати новi заводи! А що робити, де дiстати кошти? У селi! Саме на село лiг той тягар - i прогодувати мiста, i дати хлiб державi, щоб було що продати закордоном, i все, все, все . Саме у той час у селян вiдiбрали усе, що вони виростили за рiк. Дiйсно, продавши за найнижчою цiною зерно, СРСР купив усе необхiдне обладнання для воєнної промисловостi. А село? Село опинилося у такому жахливому становищi, що навiть деякi партiйнi керiвники були наляканi.
Завантажити реферат